Итоги правления павла i (краткочто изменилось или было принято, какой вклад в вложил павел? мне про внешнюю и про внутреннюю политику не надо

Павел1 он правил не долго (1796-1801гг.) У него были только реформы:
- 5 апреля 1797г. - указ о престолонаследии
- 1797г. - указ о трехдневной барщине

В целом , политика Павла, как внутрення , так и внешняя , вызвала недовольство среди придворной аристократии и гвардии , откуда произошед переворот, результат которого очевиден - убийство царя. Что этому:
1)меры антиекатериненского характера( отстранение вельмож, издание указа об императорской фамилии)
2)меры в отношении крестьянства( манифест о 3-х барщине; раздача гос крестьян)
3)борьба с революционным настроением
4) попытка установления строгой дисциплины в гос управлении и армии

Глухівські статті, які складалися з 27 пунктів, починалися з того, що мали бути збережені "права й вольності", підтверджені за Б. Хмельницьким. Царські воєводи залишалися, крім Києва, ще в Чернігові, Ніжині, Переяславі й Острі, але вони не мали права втручатися у справи місцевого населення; суди над обвинуваченими росіянами мали відбуватися за участі українців. Заборонялися постої російського війська в козацьких дворах, дано амністію полоненим росіянами українцям, які зуміли втекти на рідну землю, та ін. Збір податків до царського скарбу здійснювала гетьманська адміністрація. З цих доходів утри­мувалася старшина та 30-тисячне реєстрове військо. Крім того, гетьманові надавалося право утримувати наймане військо (1000 чол.), т. зв. компанійців, для несення охоронної служби і приборкання розрухи. Одночасно було заборонено перехід селян у ко­заки.

За Московськими статтями:

українські міста й землі переходили під безпосередню владу московського царя;

гетьманському урядові заборонялося вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами;

обмежувалося право вільного обрання гетьмана: відтепер вибори мали відбуватися лише з дозволу царя й у присутності московських послів;

збільшувалася кількість московських військ в Україні, причому український уряд зобов'язувався безкоштовно постачати їм харчі;

військові гарнізони розміщувалися тепер, крім головних полкових міст, ще й у Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі й навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак);

збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти до царської скарбниці;

українська церква підпорядковувалася московському патріархові;

фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права;

заборонялося використання в Гетьманщині фальшивих грошей, якими насильно розплачувалися на українських землях московські військові;

поверталися королівські грамоти на магдебурзьке право українським містам (забрані за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та ін.

Объяснение:Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського населення, вони стали головною причиною антимосковського повстання в Гетьманщині, а згодом і загибелі самого гетьмана І. Брюховецького.

ответ: Від початку заснування Нової Січі російський царський уряд поступово обмежував її права. У складі монархічної держави з абсолютною владою царя, якою була Російська імперія, козацька республіка не могла проіснувати довго.

- У 1753 р. царизм спробував заборонити запорожцям обирати кошового. Однак примусити січовиків відмовитися від цієї давньої традиції він не зміг.

- У 40-60-ті рр. XVIII ст. російський уряд розпочав заселення північних і північно-східних околиць Запорожжя військовими поселенцями. Це спричинило ізоляцію "вольностей" під Правобережжя та Гетьманщини й перешкоджало втечам сюди селян.

- У 1752 р. у північно-східній частині Запорожжя було створено Нову Сербію, а наступного року на північно-східному кордоні володінь Січі засновано Слов'яносербію. Заселялися ці землі втікачами від османського ярма - сербами, угорцями, молдаванами, греками болгарами.

- У 60-ті рр. XVIII ст. смугу запорозьких земель вилучили для Новоросійської губернії, а ще через десять років - для будівництва Дніпровської лінії укріплень. На заперечення запорожців уряд імперії не зважав.