Почему проекты тщательно изучались по распоряжению царя, в то время, как сами авторы были наказаны и далее казнены

Чисто мое субъективное мнение. Посмотрите, к этому рано или поздно мы бы все равно пришли. Все началось с Петра Великого. Происходила в стране европизация, во время дворцовых переворотов до конечного сформировалось сословие дворянство. Дворянство - фундамент императорской власти. Кому понравится неравноправие? Когда столько привилегий было отдано им, а крестьяне трудятся на земле. Разрыв стереотипов произошло во время правления Павла Первого, который немного по равноправию народа. Но дворянам это не понравилось и его убили. Достаточно явный разрыв был после Отечественной войны, во время Заграничных походов 1813-1814 годов. Солдаты увидели, насколько хорошо и в достатке живут французы и вся Европа! Им это послужило пищей для размышлений. Именно после этого люди стали создавать тайные кружки и читать европейских просветителей. Программы Пестеля и Муравьева рассматривались по причине того, что государство должно было стать конституционной, если во всю идет европизация. Пример для всех была Великобритания и Франция, которые имели уже свою конституцию и парламент (насчет Франции не уверен). Вспомните, Сперанский тоже разработал много проектов, но его сослали в ссылку, а проекты сохранили. Так же и с Пестелем и Муравьевым. Императорам хотелось иметь неограниченную власть. Кому понравится, когда власть делят и окончательное решение будет не за ним?

Восточные славяне в отличие от своих воинственных соседей были менее злобными, более миролюбивыми и сострадательными. Интересны в этой связи суждения византийского историка Прокопия Кесарийского, который в своем известном труде «История войн Юстиниана» описывал славянские племена. «Они, — отмечал он, — очень высокого роста и огромной силы. Цвет кожи и волос у них очень белый или золотистый... По существу они неплохие и совсем не злобные». 0 гостеприимстве, довольно мягком и сочувственном отношении древних славян к пленным писал византийский император Маврикий Стратег. О добролюбии многих восточнославянских народов писал автор древнерусской летописи «Повесть временных лет» Нестор. Например, полян он называл «кроткими и тихими». Так что можно признать миролюбивый и относительно мягкий характер восточных славян.

1. про існування державних союзів слов'янських племен на території україни свідчать численні пам'ятки, знайдені під час археологічних розкопок староєдавніх городищ подніпров'я, подністров'я, побужжя. саме на цій території в iv ст. н. е. об'єдналася в дерєжавний союз група слов'янських племен - антів.

свідчення візантійських, готських, латинських та арабських авторів vi-vii ст. про антів - перші незаперечні історичні згадки про слов'янські племена на східноєвропейській рівнині. як повідомляли тогочасні історики, (візантійський - прокопій кесарійський, готський - йордан та і анти являли собою частину слов'ян-венедів. перша згадєка про них у писемних джерелах датована 375, остання - 602 р. н. е. мовою антів, на думку лінгвістів, була слов'янська. імена вождів (бож, мезамир, лаврит та ін.) теж звучать як слов'янські. культура, звичаї та норми їхнього суспільного укладу мали також чітко виражене слов'янське забарвлення. релігійні уявлення були такими ж язичницькими, як згодом і поганська віра східних слов'ян.

виходячи з цих засад, значна частина істориків справедливо вважала антів протослов'янами, або просто слов'янами. на відміну від росіян, вітчизняні дослідники дотримувалися думки, що анти - прямі предки українського народу або навіть перші українці. цікаві думки щодо «антської проблеми» висловлює відомий сучасний український історик м. брайчевський. поділяючи в цілому погляди своїх попередників, він довів принципову ідентичність вітчизняних літописних полян та антів з іноземних джерел. за твердженням м. брайчевського, самі себе ці люди називали полянами, степові сусіди - сармати (а від них уже й інші народи, що жили південніше) знали їх під назвою антів, тобто «крайніх», тих, що живуть «на краю», «окраїнних людей». цілком можливо, що саме звідси, від цих «окраїнних людей» - антів і бере свій початок назва нашої держави і народу.

2. як свідчать писемні та археологічні джерела, анти жили невеликими поселеннями на берегах річок та озер, займалися скотарством та хліборобством. вони мали військові укріплення не в кожному селі, а спільні - для кількох поселень. на думку вчених, в антів на зміну родовій общині прийшла нова, територіальна сільська община, в якій поступово виділилися окремі заможні сім'ї, що володіли певною власністю. ця новонароджена племінна верхівка була досить різнорідною. до неї входили передовсім вожді племен. зарубіжні історики називають їх королями, старійшинами, «вельможами». вони виділялися з основної маси населення своїм майновим становищем, збагачуючись за рахунок привласнення продуктів праці членів общини у вигляді данини. за свідченнями візантійських істориків, у антів значного розвитку набуло рабство, яке поряд із збиранням данини було початковою формою експлуатації в процесі становлення класового суспільства.

3. суспільний і політичний лад антів до себе пильну увагу дослідників. зокрема, прокопій кесарійський писав, що антами не править хтось один, а здавна є ними народне зібрання, і всі справи, добрі чи лихі, вони вирішують спільно (демократія). проте в моменти загальної небезпеки вони обирали царя («rех»), авторитет якого визнавав увесь народ такими вождями антів були бож, мезамир, ардагаст, мусокій, доброгаст та ін. воєнна здобич, контрибуції, подарунки сприяли накопиченню багатств антських вождів, що, в свою чергу, посилювало їх військову і політичну владу. все це прискорювало майнову та соціальну диференціацію слов'янського суспільства, сприяло формуванню в ньому класових відносин.

на думку вчених, у цеп період виникає перехідна (між докласовою і класовою формаціями) форма іння суспільством, коли продовжували використовуватися деякі родові форми регулювання соціальних процесів, але вже в інтересах пануючого класу, що поступово зароджувався. таку форму іння суспільством деякі дослідники називають військовою демократією, на стадії якої знаходилися й анти. військова демократія містила в собі якості, властиві суспільному самоврядуванню, й водночас елементи державного ладу. в результаті посилення соціальної диференціації в союзах слов'янських племен усе більше зміцнювалася державно-правова основа, що зумовлювало поглиблення класовою поділу суспільства й утворення держави.

4. варто зазначити, що оцінки істориками політичного об'єднання антів досить суперечливі. дехто вважав його племінним союзом (в. ключевський - «дулібський союз»), дехто - короткочасним військовим об'єднанням, що створювалося для боротьби з ворогом (готами, аварами й і але цьому висновку суперечать слова йордана, котрий писав, що анти мають спадкову царську владу (виходячи з цього, очевидно, й державу - антське царстєво - м. брайчевський вважає, що політична організація антів нагадувала структуру державних об'єднань західної європи (карла великого, бургундів, вандалів, готів) і була так само нетривкою.