40 . напишите эссе на тему: первая мировая война

период 1914–1918 гг. связан прежде всего с первой мировой войной — масштабным событием, захватившим в свой водоворот самые мощные державы. война началась после убийства сербскими заговорщиками в боснийском городе сараево в июне 1914 г. наследника австрийского престола франца фердинанда. австрия объявила войну сербии, в ответ россия, как гарант независимости сербии, начала мобилизацию — привидение вооруженных сил в боевую готовность. реальными причинами начала войны 1914–1918 гг. стали противоречия между группами капиталистических государств, борьба за сферы влияния, рынки сбыта, что вело к переделу мира. с одной стороны, это были германия, австро-венгрия, италия, оформившиеся в тройственный союз, с другой — , франция и россия, объединившиеся в антанту. николай ii полагал, что россия хорошо подготовлена к войне, а значит не может подвести своих союзников. в манифесте о вступлении в войну, николай отметил, что россия готова к войне и призвал весь народ идти на защиту родины. следствием объявления войны стал национальный подъем в россии, повышение уважения к императору николаю ii, как защитнику народа, возрастание в стране антигерманских настроений, переименование столицы в петроград.

не за что: ; )

поскольку я студент- то и отвечать видимо придется мне)) )

напиши что вначале был всплеск патриотизма и рост популярности царской власти. все оппозиционные движения (кроме большевиков) высказали готовность поддержать режим. бывшие политические противники объединились между собой и поклялись отложить "разборки" до победы над внешним врагом. мобилизация 10 млн человек прошла без каких-либо инциндентов. короче говоря в первые месяцы войны страна пережила "священное единение"

однако, оно было недолгим. неудачи на фронте, трудности в тылу а главное затяжной характер войны сопровождавшейся невероятными потерями подорвали авторитет власти. плохая работа царской администрации вынудила органы местного и руководство промышленных предприятий принимать решения и действовать в значительной степени автономно от власти. начался невиданный ранее всплеск гражданской активности на местах. земские и городские органы организовали в 1915 г так называемый земгор-союз земств и городов. промышленники образовывали военно-промышленные комиссии. таким образом все больше переходило из рук власти в руки общества.

происходил рост оппозиционных настроений. ненависть и неприязнь к власти все время возрастали. оппозиция в думе и в госсовете объеденилась в прогрессивный блок, требовавший ответственного перед парламентариями правительства и политических свобод.

широкие массы населения войну не поддерживали так как понимали что капиталисты ведут ее за передел рынков торговли, напрасно жертвуя солдатскими жизнями. число дезертиров к 1917 г приблизилось к 4 млн человек, росла численность и влияние оппозиционных партий (кадетов, эсеров, большевиков) .

военные трудности послужили пусковым ключом к февралю 1917 г. после него пораженческие и антивоенные настроения стали преобладать в общественном сознании. армия полностью развалилась, врага стали видеть в собственных согражданах а не в немцах, что и вынудило в итоге советское правительство подписать брестский мир в марте 1918 г

Відповідь:

Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат

У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.

Неожиданная смерть александра i в ноябре 1825 г. в таганроге, последовавшее междуцарствие (константин павлович, следующий за александром i, являвшийся фактическим наместником царства польского, отрекся от престола в пользу брата николая) ускорили выступление. для того чтобы не допустить присяги новому императору николаю i, назначенной на 14 декабря, заговорщики решили перейти к активным действиям. однако революционеры опоздали — высшие чиновники государства и сенаторы были к присяге рано утром. верные николаю i войска окружили восставших на сенатской площади и расстреляли их из пушек. 29 декабря 1825 г. по решению южного общества началось восстание черниговского полка. 3 января 1826 г. восстание было подавлено. к следствию, а затем суду по делу декабристов было привлечено 579 человек. пятеро — были казнены. 121 декабриста сослали в сибирь на каторгу.