Анализируя европейскую политику николая 1 в 1848 году к в несельроде утверждал что в своей деятельности император повиновался не чувствами личного предпочтения но требованиями внушаемым ему чувствами самосохранения . о бисмарк напротив был уверен что николай 1 оказывал услугу австрии потому что он был идеалист и остался верен самому себе по все моменты . с чьим мнением вы согласились бы? объясните свой выбор.

ответ:

2. съезд рабочих и крестьянских депутатов

объяснение:

в соответствии с конституциями советского государства (1918, 1924, 1936, 1977), полновластие трудящихся в лице советов, являющихся органами представительной власти и составляющих политическую основу социалистического государства. в 1917-1936 гг. высшими органами являлись съезды советов, созывавшиеся периодически; в промежутках между высшую исполнительную и распорядительную власть осуществлял всероссийский (всесоюзный) центральный исполнительный комитет (вцик) . с 1937 г. съезды были заменены верховным советом, собиравшимся на сессии. формально именно советы образовывали все другие органы государства и контролировали их деятельность, но в условиях однопартийной системы реальная власть принадлежала руководящим органам коммунистической партии. назначения на все государственные посты осуществлялись через партийные органы (номенклатура) . в период перестройки м. с. горбачёвым была сделана попытка реализации идеи советской власти через съезды народных депутатов (с 1989 г.) , но попытка успехом не увенчалась.

т. о. , ответ № 2^-^

галичина , буковина та закарпаття наприкінці xviii - початку xix ст. були найвідсталішими австрійськими провінціями. кріпосництво заважало розвитку промисловості і сільського господарства. велике феодальне землеволодіння було панівним у закарпатті та східній галичині. на буковині ж переважала маса селян-власників (до 30%).

входячи до складу багатонаціональної австрійської імперії, західноукраїнські землі, в свою чергу, були багатонаціональними. поряд з представниками корінної нації - українцями, тут в різний час оселилося чимало поляків, євреїв, угорців, німців, румунів і т. д. але українці переважали: на кінець xviii ст. їх було 2,2 млн з 3,5 млн загального населення.

хоча ці українські території існували окремим життям, і їхня доля мала багато спільного: українське населення зазнавало постійного соціального та національно-релігійного гноблення: у східній галичині-з боку польської шляхти, на буковині - румунських бояр, в закарпатті - угорських панів. австрійські влади проводили політику онімечуванням українців, польські пани намагалися ополячити українське населення східної галичини, румунські бояри прагнули румынизовать українську буковину, а угорці - вели політику мадяризації на закарпатті. усі вони намагалися асимілювати українське населення, ліквідувати українську мову і українську культуру, розірвати зв'язок українського населення західної україни з україною наддніпрянською. у цьому полягала колоніальна політика австрійського уряду.