Перечислите 10 мифов древней греции

Гомер "Иллиада" и "Одиссей"
Мифы про древних богов.
Битва титанов.
Миф о начале века.
Миф о Мидасе.
Персия.
ПрометеЙ(бог огня).
Ящик пандоры.
Минотавр и тесей.
Тантал.
Похищенная Европа.

После того как Киев потерял свою позицию как столица всех русских земель, появился новый кандидат – Москва. И князья выбрали именно этот город, решили править из него. Был кандидатом и город Владимир – оттуда тоже намеревались править всей Россией. Но московские князья проявили себя как более разумные и правители.

Во времена Дмитрия Донского над Россией было ордынское иго, и вся популяция платила дань. Как и другие князья, намеревавшиеся править страной, Дмитрий отправился за ярлыком, и получил его. Он собирался сбросить иго Орды, но для этого надо было объединить как можно больше воинов. Для этого он покорил Тверь и много других русских городов, объединив их в московское княжество. В 1374 году князь порвал отношения с Ордой и перестал выплачивать ей дань. Этим он показал, что готов дать монголам бой. А в 1377 году войско под его начальством взяло город Булгар, который был важным торговым центром.

Объяснение:

В 1378 году войско московского князя Дмитрия Донского разгромило войско Орды, и это позволило сбросить иго. Без согласия орды Дмитрий передал право княжить своему сыну. Его сын правил во Владимире, и этот ход позволил объединить все владимирские земли под Московским князем. Теперь Московское княжество стало по-настоящему сильным.

Широкої популярності набуло переконання, що слов’янська писемність виникла одразу, так би мовити "одним махом” у 862 р. Внаслідок спрямованої діяльності великих слов’янських просвітників Костянтина (Кирила) і Методія. На Русь грамотність потрапила ще пізніше – після релігійної реформи Володимира 988 р. з Болгарії в цілком сформованому й усталеному вигляді. Проте ці дві тези не відповідають дійсності і не витримують жодної критики. Насправді слов’янська писемність виникла задовго до IX ст. і на часи Кирила і Методія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Те, що слов’яни знали писемність до Володимира Великого сумніву не підлягає. Про це давно заявлено в дослідницькій літературі з посиланням безпосередньо на джерела. Найдостовірнішими мабуть тексти русько-візантійських договорів, укладених в 860, 874, 944, 971рр.[1] Важливою проблемою э хронологія , зокрема, визначення часу підписання двох перших угод. В третій редакції "Повісті временних літ” вони перенесені на 907 та 911 рр., тобто на час князювання Олега. Але в дійсності маємо справу з явною фальсифікацією. Реально перший договір був укладений у 860-863рр., а другий – 874 року; отже за часів Аскольда