По какому принципу образованы ряды: 1)посадник тысяцкий епископ князь

филлип 4 получил престол по наследству своего отца годы правления 1285-1314 у него были разногласия с папой его царствование сыграло немаловажную роль в процессе упадка политического могущества феодалов и укрепления монархизма во Франции. Он продолжал дело отца и деда, но условия его эпохи, особенности характера и интриги придворных советников временами приводили к проявлению агрессии и жестокости в политике короля. Несмотря на это, правление Филиппа укрепило влияние Франции в Европе. Многие его действия, от войны с Фландрией до казни тамплиеров, были направлены на пополнение бюджета страны и укрепление армии. Для пополнения своей казны ФилиппIV не гнушался ничем. Он занимал деньги в городе и не возвращал их, выгонял из страны евреев, ломбардских банкиров, конфискуя при этом их деньги, а потом снова брал с них деньги за возвращение в страну; по его приказу портили монету (Уменьшали в ней количество золота), что разрушало торговлю, но обогащало короля; в королевских имениях крестьян заставляли выкупать свою свободу. Филипп IV в поисках источников пополнения казны не мог обойти своей "вниманием" и католическую церковь. Он потребовал от духовенства уплаты королю постоянного налога. Против короля выступил римский папа Бонифаций VIII, который категорически запретил духовенству платить налоги. Однако времена изменились. В ответ на вмешательство папы ФилиппIV собрал В 1302 г. представителей трех сословий королевства - духовенства, дворян и мещан на Генеральные штаты и предложил им рассмотреть его спор с папой. Такое собрание было созвано впервые в истории страны. во времена ФилиппаIV, в начале XIV века, длился процесс объединение Франции. Результате объединения государства во Франциив начале XIV в. установилась сословная монархия - централизованная государство, в котором король правил, опираясь на собрание представителей сословий. Одновременно Франциясталаодной из первых национальных государств.

Відповідь:

Пояснення:

Ма́тві́й I (лат. Matthias; 23 лютого 1443 — 6 квітня 1490) — король Угорщини і Хорватії (1458—1490), Богемії (1469—1490). Герцог Австрійський (1487—1490). Представник дому Гуняді. Син Яноша Гуняді. В історіографії період його правління вважається часом останнього піднесення незалежного Угорського королівства.

У січні 1458 міщани та відносно небагате дворянство проголосили Матяша королем Угорщини, стоячи на дунайській кризі біля фортеці Буда. Водночас дядько Матяша за материнською лінією Михай Сіладі з 15-тисячним ополченням прибув на збори в Ракошмезе і примусив землевласників-баронів затвердити Матяша Гуняді королем. Сам новопроголошений правитель перебував в ув'язненні у Празі до лютого 1458, поки його мати Ержебет Сіладі не заплатила викуп за сина, а корона Святого Іштвана залишилась в руках Фрідріха III Габсбурга.

На початку правління Матяша Корвіна його політику визначав Янош Вітез.Завдяки реорганізації армії та податкової системи Матяш Корвін здійснював активну завойовницьку політику в Чехії, Сербії, Австрії.

1464 року Матяш Гуняді за закликом папи Пія II виступив у воєнний похід проти турків-османів, які 1459 року фактично підкорили Сербію, і захопив боснійську фортецю Яйце.

Протягом 1468-1478 років тривала десятирічна війна Матвія за володіння Чехією.

Блиск королівського двору в Буді, «Перлині Дунаю» привертав до себе вчених, діячів культури, гуманістів освічених людей з усієї Європи, а бібліотека Корвініана стала найбільшою на континенті.

1476 року Матяш після смерті першої дружини одружився з донькою неаполітанського короля Фердинанда I Арагонського — Беатрисою, і Угорщина долучилася до культури італійського Ренесансу. Міста на півночі королівства, зокрема, розташовані на території сучасної Словаччини, стали центрами Відродження, а Угорщина зробила значний вплив на сусідні держави, в тому числі на землі Королівства Русі (Галицько-Волинської держави), аж до Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. За часів Матяші Гуняді (1488) вийшла Chronica Hungarorum Яноша Турочі, яка проголошувала угорців потомками гунів, а Корвіна — «другим Аттілою».