Почему купцы больше всего селились в ширване?

Древний Вавилолн - бронзовый век, новый Вавилон - железный век.

Древний Вавилон территориально гораздо меньше Нововавилонского царства и не имеет выхода к морю.

В новом Вавилоне применялось насильственное переселение народов с завоеванных территорий.

В обоих случаях правил царь, власть которого никем не ограничивалась.

Объяснение:

В 1895 г. до н. э. было создано независимое царство с центром в Вавилоне. Создал его вождь амореев.  То есть древний Вавилон образовался в эпоху бронзы.

Нововавилонское царство  существовало в Месопотамии в период с 626 по 539 гг. до н. э., то есть в эпоху железа.

В древности Вавилон - это государство между Тигром и Евфратом, то есть не очень большое по размеру.

Нововавилонское царство имело внушительную территорию. Оно объединило Верхнее и Нижнее Междуречье и имело выход к Средиземному морю.

В отличии от древнего Вавилона цари нового Вавилона применяли политику этнической ротации. То есть они переселяли народы в чужие земли, а жителей центра страны переселяли в провинции.

И в древнем Вавилоне и в Нововавилонском царстве по главе стоял царь с неограниченной властью.

Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії аналогічні процеси відбувалися в північно-східній частині Африки, де складалася давньоєгипетська цивілізація. Територія сучасного Єгипту була заселеною ще за часів палеоліту. У ту добу Північна Африка була величезним степовим простором, тоді як Європа лежала скута льодовиками. До часів виникнення давньоєгипетської цивілізації, тобто за 4 тис. рр. до н. е., клімат різко змінився, перетворивши вузьку долину Нілу із заболоченою дельтою на оазис, з усіх боків оточену пустелями. її основна територія не була великою - лише 50 тис. кв. км. Грецький історик і мандрівник Геродот у V ст. до н. е. назвав Єгипет "подарунком Нілу". І дійсно, жоден інший географічний фактор не мав такого фундаментального впливу на формування єгипетського ладу життя й історії, як Ця велика ріка. З озер центральної Африки бере початок Білий а з гір Ефіопії - Блакитний Ніл, які зливаються в Хартумі і линуть разом на північ, де дельта приводить їх у Середземне море. На відміну від Тигру в Месопотамії вода рідко приносила смерть і руйнування, а, насамперед, діяла як сила творення. Єгиптяни ніколи не боялися своєї великої ріки так, як боялися своїх великих Рік жителі Межиріччя.