Перечислите источники доходов средневековой церкви.

Церковная десятина – особый налог на содержание духовенства и храмов.
Плата за прикосновение к «святым мощам» - верущие были убеждены, что от прикосновения к святыням излечиваются болезни и увечья.
Плата за обряды – венчание, крещение, отпевание.
Продажа индульгенций – специальных грамот о прощении грехов, при дворе пап был составлен перечень грехов и установлена плата за них.
Продажа церковных должностей.
Папа Римский по высокой цене продавал церковные должности. Это приносило церкви и самому папе огромные доходы.

В книге «Эпоха завоеваний: Греческий мир от Александра до Адриана», которая вышла в издательстве «Альпина нон-фикшн», исследователь античности Ангелос Ханиотис рассказывает, как греческий мир существовал во времена ранней Римской империи. «Сноб» публикует одну из глав.

Македонии Филипп V последние годы своего правления (до 179 г. до н. э.) посвятил защите урезанных границ своего царства и укреплению армии. Его сын и наследник Персей продолжил эту политику, избегая провокаций и блюдя свободу эллинских городов. Однако все же он вел себя как самостоятельный правитель. Его царство уменьшилось в размере, но он оставался главой династии, которая столетиями играла активную роль в греческой политике

НАДЕЮСЬ НЕ УДАЛЯЙ ОТВЕТ

Соціальна структура українського суспільства мала становий характер. Основними станами в тогочасній Україні були шляхта, духівництво, міщани й селяни. За своїми правами стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані .

Вершину панівного стану — шляхти — посідали удільні князі Рюриковичі і Гедиміновичі. Вони становили замкнену групу, до якої не можна було увійти завдяки заможності чи найвищим державним посадам. Князівські роди поділялися на «княжат головних», до яких належали Острозькі, Заславські, Сангушки,Чарторийські, Корецькі, Гольшанські, Дубровицькі, і «княжат повітовників». Перші не підлягали дії місцевої адміністрації, мали право входити до великокнязівської ради й вирушати у військові походи зі своїми загонами під родовими гербами. їм належали спадкові землеволодіння, де вони мали право й на своїх підданих, установлювати подат­ки й повинності, надавати підлеглим землю за умови несення служби. Другі таких прав привілеїв не мали, а їхні збройні загони виступали у складі повітового ополчення, під­порядкованого місцевій адміністрації.