Найди лишнее слово-фараон, вельможи, чиновники, столоначальники, писцы, стражники, крестьяне, ремесленники , рабы.

В СССР или в мире? Я расскажу про СССР в таком случае.

СССР был создан как раз в 20е годы 20 века, а точнее в 1922 году. И с самого начала СССР был федерацией, но это было лишь де-юре, де-факто СССР был сверхцентрализованным государством.  

Советские республики не обладали правом быть субъектом международной политики, не могли самостоятельно принимать решения – была «третья» палата – Совет национальностей. Но СССР был многонациональной страной.

В СССР также открывались культурные центры в социалистических республиках для ликвидации национализма в республиках.  

Кроме того, почти сразу после Гражданской войны в СССР проводилась коренизация населения, не принадлежащего к русской народности. Это значит, что в социалистических республиках местные национальные представители выдвигались на высокие должности, в административную власть. Кроме того, вводились обязательства по изучению национальных языков в этих республиках. Но эта политика продолжилась только до начала 30х годов, где начинается депортация.

Итак,  какие противоречия отличали национальную политику здесь? Главным противоречием является развитие национальной идентичности у народов, проживающих в социалистических республиках, прежде всего, на фоне проводимой культурной политики по внедрению марксистко-ленинистских идей и созданию «советской нации».

У 1668 році Петро Дорошенко призначив Дем'яна Многогрішного наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ московських військ під командуванням князя Григорія Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової до від Петра Дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича) примусили Дем'яна Многогрішного піти на переговори з царським урядом.

З іншого боку, він мав власні амбіції — титулу «Наказного гетьмана Сіверського» йому було замало, прагнув поширити владу на все Лівобережжя. 17 грудня 1668 зібрано елекційну раду в Новгороді-Сіверському:

Таким чином, за до компанійців, Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом» та від імені всієї старшини присягнув на вірність царю. Москва втім, з огляду на сумнівний перебіг «вільних виборів» не визнала його титулу до Глухівської наради[5].

Тоді повернулися звідти Максаківський ігумен Ширкович та обозний Петро Забіла, яких посилала торік старшина провести переговори з Московщиною після війни Іоанна Брюховецького. Посли домовилися про обрання нового гетьмана, бо Петро Дорошенко, як гетьман Правобережжя за Андрусівською угодою 1667, яка поділила Україну між Річчю Посполитою й Московією, не міг мати двох сюзеренів.