Чем закончилась война с испанией. что это дало галандии?

Война за независимость Нидерландов (Нидерландская революция, Восьмидесятилетняя война, в советской историографии - Нидерландская буржуазная революция) (нидерл. Tachtigjarige Oorlog) — вооружённая борьба Семнадцати провинций за освобождение от испанского владычества. В результате войны была признана независимость Семи Соединённых провинций. Области, ныне известные как Бельгия и Люксембург (те из Семнадцати провинций, которые остались под правлением Габсбургов), получили название Южных Нидерландов. Первым лидером нидерландцев был Вильгельм Оранский. Восьмидесятилетняя война стала одним из первых успешных расколов в Европе и привела к появлению первых современных европейских республик.

Изначально Испании удавалось сдерживать всякого рода ополчения. Однако в 1572 году повстанцы захватили Брилле и вспыхнуло восстание. Северные провинции приобрели независимость, сначала де факто и в 1648 де юре. Во время войны Нидерландская республика быстро росла и крепла, становясь мировой силой благодаря торговым судам, развивающейся экономике и науке, а также культурному росту.

Южные Нидерланды (современная территория Бельгии, Люксембурга и северной Франции) какое-то время оставались под властью Испании. Однако длительное угнетающее господство Испании на юге стало причиной бегства финансовой, интеллектуальной и культурной элиты на север, что успеху Нидерландской республики. К концу войны в 1648 году большая территория Южных Нидерландов была захвачена Францией, которая под руководством кардинала Ришельё и Людовика XIII вступила в союз с Нидерландской республикой в борьбе против Испании в 1630-х годах.

Первый этап конфликта основывался на борьбе Нидерландов за независимость. Однако в центре уже последующего этапа было официальное объявление де факто независимых Соединенных провинций. Этот этап совпал с подъемом Нидерландской республики как мощной силы и становлением Нидерландской колониальной империи.

Пізньої осені 1240 року, монголо-татарське військо з'явилось біля Києва.

Монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм.

Батий зібрав до Києва свої головні сили і, ймовірно, всі 32 пороки, які мали монголи під час походу 1240-1241 років. Монголи розмістили їх біля Лядських воріт. Монголи захопили частину валу, де дерев'яні заборола були зруйновані пороками. Вдершись до міста Ярослава, татари перепочили ніч, а зранку почали штурм міста Володимира Після запеклої бійки останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили храм, поховавши під його стінами героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїні.

Пізньої осені 1240 року, монголо-татарське військо з'явилось біля Києва.

Монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм.

Батий зібрав до Києва свої головні сили і, ймовірно, всі 32 пороки, які мали монголи під час походу 1240-1241 років. Монголи розмістили їх біля Лядських воріт. Монголи захопили частину валу, де дерев'яні заборола були зруйновані пороками. Вдершись до міста Ярослава, татари перепочили ніч, а зранку почали штурм міста Володимира Після запеклої бійки останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили храм, поховавши під його стінами героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїні.