Особливості розвитку української культури в 16ст. максимально если много напишите.

Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVIII ст. XVI-XVIII ст. - виключно складний і важливий період в житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку. Можна виділити цілий ряд причин, які пояснюють культурне піднесення в Україні у XVI-XVIII ст.

Передусім треба підкреслити, що тоді ще були живі традиції Київської Русі. Найкраще вони збереглися у західноукраїнських землях, менш потерпілих від монголо-татарського нашестя. Крім того, у великому князівстві Литовському культурна спадщина Київської Русі була сприйнята на державному рівні.

У XVI ст. триває стабілізація і пожвавлення економічного життя, зростання міст. Нараховувалося до 20 великих українських міст з населенням понад 10-15 тис. жителів. У Львові, Києві кількість ремісничих спеціальностей досягала 300. Розвитку товарно-грошових відносин сприяло магдебурзьке право (правова система, яка закріплювала самоврядування городян). На Волині і в Галичині все ширше практикувалося будівництво світських споруд не з дерева, а з каменю і цегли, у XV ст. у Львові було побудовано водопровід.

Свою роль відіграв і вплив західноєвропейського Відродження та Реформації. В містах України, як і в ряді інших європейських країн, проживало етнічно різнорідне населення: крім українців - поляки, німці, євреї, вірмени, угорці, греки, що сприяло взаємопроникненню різних культур. У XV ст., коли під ударами Туреччини прийшли до занепаду італійські колонії у Криму, частина генуезьких купців переселилася до Львова і Києва.

З іншого боку, діти українських вельмож навчалися в університетах Праги, Кракова, Болоньї. Варто пригадати імена українського поета XV ст. Павла Русина, професора медицини й астрономії з Дрогобича Юрія Котермака. Гуманістичні настрої та ідеї, європейські художні стилі набували на українському культурному ґрунті нових форм.

Найважливішим чинником, який впливав на розвиток культури в Україні в цей період, була національно-визвольна боротьба українського народу. Утворення Речі Посполитої внаслідок Люблінської унії у 1569 р. призвело до концентрації практично всіх українських земель у єдиних державних кордонах, поставило їх населення у найважчі політичні, соціально-економічні умови.

У зв'язку зі зростанням міст в Європі зріс попит на продукцію сільського господарства, а Іспанія, яка досі була "житницею Європи", не справлялася з цим завданням. Потрібні були нові постачальники, і на цю роль претендувала Польща. Польські феодали захопили землю, закріпачили селян, витискали з України максимум прибутку, але в той же час захистити її від набігів турок і татар виявилися неспроможними. У цих умовах всі культурні процеси перепліталися як з боротьбою проти польського засилля, так і з обороною рубежів від натиску Кримського ханства й Османської Туреччини.

Неоднозначною у розвиткові української культури в XVI ст. - першій половині XVIII ст. була позиція соціальної еліти. Своєю меценатською діяльністю прославилися князь Костянтин (Василь) Острозький, князь Юрій Слуцький, Єлизавета (Галшка) Гулечівна. Однак більшість українських феодалів, верхівка духовенства в умовах панування Речі Посполитої віддалялися від національної культури - мови, традицій, православної віри і сприймали польську.

Один з українських публіцистів - Мелетій Смотрицький в полемічному трактаті "Тренос" ("Плач") відобразив скорботу православної церкви за династіями, які раніше були віддані вірі своїх предків, а зараз її покинули: ”...Де тепер той безцінний камінь карбункул, блискучий як світильник – дім князів Острозьких, що світив над усіма іншими блиском святості старої віри своєї. Де інші, також безцінні камені тієї корони – славні доми руських князів, неоціненні сапфіри, безцінні діаманти: княжата Слуцькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські, Пронські, Руженські, Масальські, Лукомські та ін. незчисленні, яких довго було б вичисляти…“. Втрата народом своїх поводирів, еліти суттєво вплинула на розвиток культури.

ответ:

каменное зодчество

несмотря на то, что дошедшая до нас каменная архитектура в какой-то мере изменена позднейшими влияниями, она имеет древнюю основу. большое каменное строительство на руси началось в х веке. в архитектуре первых каменных храмов сказывалось влияние византии, но с самого начала ярко проявились самобытные черты каменного зодчества. так, в основе киевской софии лежал пятинефный принцип, но в то же время храм отличался большим своеобразием – имел тринадцать куполов над , а не дошедшая до нас десятинная церковь (первое каменное здание киева) – имело 25 куполов.

характерной чертой каменного зодчества с самого начала его возникновения являлось умение создателей органически вписывать храмы в окружающий ландшафт. мастера умело выбирали места для храмов по берегам рек, озер, на возвышениях, чтобы они были маяками для путников. в широкий равнинный пейзаж, пересекаемый мягкими очертаниями холмов, древние церкви вписывались как необходимый завершающий вертикальный акцент среди волнистых линий. церкви не были слишком высокими, ни угловато-остроконечными, им свойственна компактная пластичность и округленность форм. они не противоречат пейзажу (хотя и господствуют над ним), а объединяются с ним в единое целое.

в xii веке утвердился тип крестово-купольного храма. он был шести – или четырехстолпный, одноглавый, со шлемовидной главой на высоком барабане и выступающими полуцилиндрическими с восточной стороны. другие стены расчленены лопатками (пилястрами) на три части – соответственно разделению внутреннего пространства храма. каждое деление стены завершается полукружиями коробового свода – закомарами. закругленные абсиды, волнистая линия закомар, круглый барабан и мягко завершающий его купол исключают угловатость, храм выглядел почти скульптурно. чудесным произведением архитектуры является церковь покрова на нерли. она одна стоит в поле, на берегу реки, вокруг нет никаких строений, словно огромная белоснежная статуя церковь видна издалека, даже с окраины владимира.

рано сложились на руси определенные архитектурные школы: новгородская, киевская, псковская, владимирская и др. особенностью, например, псковской и новгородской архитектуры было то, что здесь строили крупные здания не из кирпича, а из естественного камня. во владимире широко применяли белый тесаный известняк. редчайшим памятником владимирской архитектуры являются золотые ворота владимира, сохранившиеся до нашего времени.

ответ:

ответ

объяснение:

каменное зодчество

несмотря на то, что дошедшая до нас каменная архитектура в какой-то мере изменена позднейшими влияниями, она имеет древнюю основу. большое каменное строительство на руси началось в х веке. в архитектуре первых каменных храмов сказывалось влияние византии, но с самого начала ярко проявились самобытные черты каменного зодчества. так, в основе киевской софии лежал пятинефный принцип, но в то же время храм отличался большим своеобразием – имел тринадцать куполов над , а не дошедшая до нас десятинная церковь (первое каменное здание киева) – имело 25 куполов.

характерной чертой каменного зодчества с самого начала его возникновения являлось умение создателей органически вписывать храмы в окружающий ландшафт. мастера умело выбирали места для храмов по берегам рек, озер, на возвышениях, чтобы они были маяками для путников. в широкий равнинный пейзаж, пересекаемый мягкими очертаниями холмов, древние церкви вписывались как необходимый завершающий вертикальный акцент среди волнистых линий. церкви не были слишком высокими, ни угловато-остроконечными, им свойственна компактная пластичность и округленность форм. они не противоречат пейзажу (хотя и господствуют над ним), а объединяются с ним в единое целое.

в xii веке утвердился тип крестово-купольного храма. он был шести – или четырехстолпный, одноглавый, со шлемовидной главой на высоком барабане и выступающими полуцилиндрическими с восточной стороны. другие стены расчленены лопатками (пилястрами) на три части – соответственно разделению внутреннего пространства храма. каждое деление стены завершается полукружиями коробового свода – закомарами. закругленные абсиды, волнистая линия закомар, круглый барабан и мягко завершающий его купол исключают угловатость, храм выглядел почти скульптурно. чудесным произведением архитектуры является церковь покрова на нерли. она одна стоит в поле, на берегу реки, вокруг нет никаких строений, словно огромная белоснежная статуя церковь видна издалека, даже с окраины владимира.

рано сложились на руси определенные архитектурные школы: новгородская, киевская, псковская, владимирская и др. особенностью, например, псковской и новгородской архитектуры было то, что здесь строили крупные здания не из кирпича, а из естественного камня. во владимире широко применяли белый тесаный известняк. редчайшим памятником владимирской архитектуры являются золотые ворота владимира, сохранившиеся до нашего времени.