Доведіть, що кріпацтво було основним гальмом індустріальної революції. ОЧЕНЬ

Воно було основним гальмом тому що люди працювали на панів,над людьми знущалися і т.д

В пятом веке до нашей эры Афины были самым могущественным богатым городом государством в Греции .в Афинах Верховная власть принадлежала народному собранию собрание принимала законы избиралась стратега и других должностных лиц. вопросы Войны и мира также решались народном собрании.
в народных собраниях могли участвовать все свободные Афинский гражданин достигший 20 летнего возраста. в 443 году до нашей эры народное собрание избрало на должность стратега выходца из богатой семьи перикла . на протяжении 15 лет перикл ежегодно до конца жизни избирался первым стратегом. Во времена перикла неимущие граждане могли занимать любую должность. Такое управление государством в Афинах означало власть демоса. Она получила название рабовладельческой демократии

Объяснение:

Сучасники князя Костянтина Івановича Острозького (а це часто були люди, які зазнали

впливу ренесансної культури), щоб підкреслити військові заслуги й доблесть цього діяча,

порівнювали його зі знаковими постатями античності. Наприклад, папський легат у

Польщі Пізоні в 1514 р. писав: «Князь Костянтин може бути названий кращим

воєначальником нашого часу». І порівнював його із засновником Риму — Ромулом. Таке

порівняння не лише «мода», притаманна людям епохи Відродження. Це свідчення великих

заслуг князя в очах людини, яка належала до іншого культурного й конфесійного

простору. А польський король Сигізмунд Старий, надаючи один із привілеїв Костянтину

Івановичу в 1527 р., писав: «Він цілком слушно може бути порівняний не лише із

сучасними воєначальниками, а й зі знаменитими мужами давнини». Видатний польський

ренесансний хроніст Матвій Стрийковський називав Острозького «другим Аннібалом,

Пірром і Сціпіоном руським і литовським..., мужем світлої пам’яті й надзвичайно

прославленої діяльності». Велика похвала вміщена князю у «Волинському короткому

літописі» (середина ХVІ ст.) — творі, в якому оригінально поєдналися давньоруські й

ренесансні традиції. Також князя прославляли українські ренесансні латиномовні поети,

зокрема, Симон Пекалід у поемі «Про Острозьку війну...» (1600).