Причина падения якобинской диктатуры во франции

Якобинская диктатура за что боролась - на то и напоролась.
Главнейшая причина свержения диктатуры - это массовый террор, который был санкционирован с введением Революционного трибунала 10 июня 1792 г. Было введено понятие "враг народа", под которое мог попасть любой француз со всеми вытекающими для него (француза) последствиями. По подсчётам специалистов, за 2 года существования трибунала, его жертвами стали более 16 тыс. чел. , в осн. представители 3-его сословия. Так при подавлении одного Лионского восстания было убито не менее 2000 жителей этого города.
Другая причина - Якобинская диктатура выполнила свою миссию (защита революции и отражение оккупационной угрозы) и её правления стал уже не нужен. Пока существовала угроза со стороны войск европейских монархий и роялистов, жёсткие меры якобинцев воспринимались французами как оправданные. Крупные и мелкие городские и сельские собственники опасались, что их лишат приобретённой земли и недвижимости, отнятой у бывших помещиков и церкви. Крестьяне боялись реставрации феодализма. Когда же французское общество стало осознавать, что возврата к феодализму уже не будет, оно стало воспринимать в штыки диктатуру Якобинцев, ведь диктатура - совсем не тот строй, за который боролась БУРЖУАЗНАЯ революция.
Наконец, ещё, как причину, можно выделить непопулярность и недовольство мерами экономической и социальной стабилизации, осуществляемыми Якобинской диктатурой. Регламентация цен, реквизиции продовольствия в деревнях, массовые репрессии - всё это лишало Робеспьера со-товарищи поддержки народных масс. А уж Конвенту не составило труда соорганизоваться на 9-ое Термидора.

Перші зафіксовані рухи племен на території Європи розпочалися між 230—200 роками до нашої ери з приходом бастарнів і скірів (до Чорного моря), згодом у 113 році до нашої ери з півночі (Ютландії) в Римську імперію почали вторгнення кімври, тевтони і амброни. У 58 році до нашої ери Цезар дає відсіч свевам, що вторглися до Галії під командуванням Аріовіста. Успіхи римлян під проводом Августа зводяться нанівець внаслідок поразок Квінтілія Вара від херусків (9 рік до нашої ери), проте кордони вздовж Рейну — Дунаю римляни втримують, пізніше навіть здобувають і забезпечують лімесами райони між Дунаєм і верхнім Рейном (Декуматські поля, 74 рік). Після перших боїв римлян з маркоманами (166-180 роки) починається вторгнення до Римської імперії хаттів (171 рік), алеманів (з 213 року), готів (236 рік) і франків (257 рік). Після відмови від верхньорейнського-реційського лімесу у 260 році починається вторгнення алеманів на кордоні вздовж Рейну, після залишення римлянами провінції Дакія у 270 році починаються напади готів на дунайському кордоні.

ответ:1. Сармати. Сусідами Римської імперії було багато народів: кельти, германці, даки, сармати, парфяни тощо. Вони залишили власний слід в історії. У III ст. до н. е. — III ст. н. е. місце скіфів у степовій частині України зайняли племена сарматів. Вони, як і кіммерійці та скіфи, були іраномовним народом. Їхній побут мало відрізнявся від побуту попередників — вони так само кочували, займалися скотарством, їхні сім’ї жили в кибитках.

2.Кельти. На території Західної та Центральної Європи сусідами Римської імперії були племена кельтів. На землях сучасної України кельти заселяли Закарпаття.

Кельтів, які проживали на території сучасної Франції, римляни називали галлами. Саме з ними воював Юлій Цезар. Кельтів — жителів сучасної Великої Британії — називали бриттами.