Вычеркните название города, лишнего в данном перечне. дайте название списку городов. луцк, дорогобуж, теребоваль, галич белоозеро, владимир волынский , перемышль подалуйста умрляю именно сейчас

Мне кажется, что лишнее тут Белоозеро. Остальные-это города Галицкой-Волынского княжества. Хотя я могу и ошибаться

Объяснение:

У цьому списку подано всі території світу, які будь-коли перебували у колоніальній чи іншій формі залежності від Англії, Великої Британії чи особистій залежності від англійського (британського) монарха. Історично ці території відносились до Британської імперії.

З 1876 до 1947 року монарх Великої Британії також мав титул імператора (імператриці) Індії. Нині королева Єлизавета II є монархом 16 держав.

Організація управління колоніями змінювалась у часі й але станом на 1920-ті роки (часи найбільшого розширення) її можна класифікувати за такими категоріями:

власне Сполучене Королівство — союз Англії, Уельсу, Шотландії та Ірландії (з 1922 — тільки Північної Ірландії);

коронні землі (острів Мен, Джерсі та Гернсі);

поселенські колонії. Корона проголошувала свій абсолютний суверенітет над ними, хоч вони й не були частиною Сполученого Королівства. На них поширювалось британське загальне право, й закони, які приймав Британський парламент. Королівська влада втілювалась в губернаторі, якого призначав британський уряд;

власницькі колонії, які існували в Америці у XVI—XVII століттях. Корона дарувала їх в управління окремим аристократам;

колонії, якими керували компанії. В першу чергу — Британською Ост-Індською компанією. Також існували кілька дрібніших схожих компаній в Африці;

протекторати. Формально розглядались як іноземні держави на чолі з іноземним правителем. Однак, протекторат відмовлявся від самостійних контактів з іноземними державами, також мало місце значне втручання британської влади до його внутрішніх справ;

домініони. З'явились на початку XX століття як колишні поселенські колонії чи федерації таких колоній;

підмандатні території. З'явились після Першої світової війни й були колишніми німецькими колоніями та колишніми національними околицями Османської імперії, переданими під управління Британії Лігою Нац

Объяснение:

Колоніа́льна полі́тика — діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках[1].

Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.

Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.

Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості.