Укажите особености развития франсии в последней 19 веке

Дним из факторов, тормозивших развитие французской промышленности, была бедность угольных ресурсов. В 1913 г. пришлось ввезти из-за границы более трети всего потребляемого в этом году угля. Недостаток угля, особенно коксующегося, усиливал экспансионистские настроения руководителей французской металлургии, стремившихся овладеть богатыми германскими угольными бассейнами.
Но главная причина сравнительной отсталости французской индустрии заключалась в структурных особенностях французской экономики, важную роль в которой играл ростовщический капитал. Французские банки, концентрировавшие вклады бесчисленных мелких вкладчиков, экспортировали капитал в грандиозных размерах, размещая его то в правительственных и коммунальных займах иностранных держав, то в частных и казенных промышленных предприятиях и железных дорогах за границей. К середине 1900-х годов около 40 млрд. франков французских капиталов было вложено в заграничные займы и предприятия, а к началу войны эта цифра уже равнялась около 47-48 млрд. Политическое влияние принадлежало во Франции не столько промышленникам, сколько банкам и бирже.
По размерам вывоза капитала Франция заняла второе место в мире после Англии. Франция владела огромной колониальной империей, уступавшей по размерам только английской. Территория французских колоний почти в двадцать один раз превышала территорию метрополии, а население колоний составляло свыше 55 млн. , т. е. примерно в полтора раза превосходило по численности население метрополии.
Во Франции после крушения Коммуны окончательно консолидировался строй сильно централизованной.
Верховными законодательными учреждениями Франции согласно конституции были палата депутатов, формируемая на основе прямых выборов, и сенат, основанный на двухстепенном выборе, избираемый от местных выборных учреждений - генеральных советов. Эти органы на общем заседании (конгрессе) избирали главу государства, президента республики. Президент назначал кабинет министров, ответственный перед законодательными палатами. Всякий закон должен был пройти как через палату, так и через сенат.
Ключевые позиции французской экономики - банки, промышленные объединения, транспорт, связь с колониями, торговлю - держала в своих руках могущественная группа финансистов. Она, в конечном счете, направляла и политику правительства.
В силу сравнительной «застойности» французской экономики значительную часть населения составляли так называемые средние слои - мелкие предприниматели города и деревни.
Замедление темпов экономического развития страны отражалось и на положении рабочего класса. Рабочее законодательство было чрезвычайно отсталым. Закон об 11-часовом рабочем дне, введенный сначала для женщин и детей, был в 1900 г. распространен и на мужчин, но обещание правительства о переходе через несколько лет на 10-часовой рабочий день не было осуществлено. Только в 1906 г. был окончательно установлен обязательный еженедельный отдых. Франция отставала от ряда западноевропейских стран также в области социального обеспечения.

Македонці подарували людству такі сільськогосподарські культури, як бавовна, цукровий очерет. Робили тонку тканину - ситець. Вони приручили найбільшу тварину у світі – слона.Вірили в різних богів, обожнювали тварин. Брахманів вважали живими богами.

Відділення скотарства від землеробства, розвиток сільського господарства і виділення з нього ремесел, виникнення металургії, виникнення потреби в додатковій робочій силі. Нею ставали головним чином полонені, котрих перетворювали в рабів. Зростання виробництва дає надлишковий продукт, що стає об'єктом обміну. З'явилася торгівля, а потім і гроші.

Після Жовтневого перевороту впродовж 1917 – 1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Ними шляхом прямої окупації була знищена демократична Українська Народна Республіка, проголошена у 1917 році. Досвід важкої боротьби з українськими рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919 – 1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові.

Україна в 1920-х роках переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Гетьвід Москви!” тут формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався.

Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва.Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

Як?

Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно розпочалась “ліквідація” найзаможніших господарств. У 1930 році колективізація викликає масові протести і повстання. Впродовж року в Україні відбулося понад чотири тисячі масових протестних виступів за участю до 1,2 млн селян. Однак, не дивлячись на це, до жовтня 1931 року колективізованими, тобто, фактично державними, стали 68% селянських господарств та 72% орної землі. Загалом в Україні було ліквідовано понад 352 тисячі “розкуркулених” господарств.

Не зважаючи на це, Україна залишалась центром спротиву тоталітарному режиму. Упродовж перших семи місяців 1932 року на Україну припадає 56% від усіх антивладних виступів у Радянському Союзі.

Улітку 1932 року через наростання спротиву Й.Сталін із оточенням приймає рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб шляхом винищення частини населення не “втратити Україну”

Объяснение: