Каким необычным ремеслом занимались жители микен?

Гибель в 476 г. Западной Римской империи считается гранью между исто­рией Древнего мира и Средних веков. Падение империи связано с вторжениями на ее территорию варварских темен. Варварами рим­ляне называли всех, кто жил за пределами Римского государства, не знал латинского языка и был чужд римской культуре.

В Центральной Европе оби кип воинственные племена герман­цев. Поначалу римлянам удавалось отражать их вторжения. В конце IV в. к германцам в их набе1ах присоединились многие другие вар­варские народы. Началось Великие переселение народен. К этому вре­мени у варваров зарождается неравенство. Их племена объединя­ются 1! союзы во главе с вождем (герцогом, королем), власть, ко­торою напоминает уже власть правителя государства. Варваров привлекали богатство городов и деревень, плодородные поля и тучные пастбища Римской империи.

Восточной Римской империи удалось выстоять под ударами варваров. По иному было на Западе. Средства на содержание ар­мии императоры собирали с большим трудом. Подати были очень Велики. В провинциях вспыхивали восстания. Жители нередко ожи­дали прихода варваров как освободителей.

Еще до начала широкого проникновения варваров на террито­рию Римской империи в их среду стало проникать христианство. Епископу Ульфиле удалось крестить германское племя готов. Для варваров был очень сложен догмат о Троице. Поэтому многие из них приняли крещения в форме арианства. Арианство было при­знано ересью (отступлением от догматов ортодоксального хрис­тианского вероучения) на Никейском соборе в 325 г., однако в IV—VI вв. оно было распространено среди значительной части христиан. Аркане отрицали троичность Бога, они считали, что Бог един, а Иисус Христос не единосущен Богу Отцу, а лишь подобосущен ему. Именно в арианство крестил Ульфила готов. Арканами стали также вандалы, бургунды. лангобарды и ряд других племен.

Найбільшого розширення колоніальна система досягає в перші два десятиліття ХХ ст. тоді виникло переконання, що весь світ буде поділений між великими державами, а потім відбуватимуться тільки його переділи. Але цього не відбулося. Колоніальна система скоро почала розпадатися. Серйозний удар по ній був зроблений ще у другій половині ХІХ ст. революцією Мейдзи в Японії.

Після Першої світової війни стали реально незалежні Туреччина (Кемалістська революція), Іран (прихід Реза-шаха до влади), Китай (встановлення влади Гоміньдану). Отримали самоуправління Сирія, Ліван, Ірак. Остаточно розпалася колоніальна система після Другої світової війни. Умовною датою розпаду системи можна вважати 1960 рік – "Рік Африки", після чого залишилися тільки анклави колоніалізму. ХІХ – початок ХХ ст. можна назвати періодом найвищого розвитку колоніалізму.

У літературі прийнято виділяти три періоди колоніальної експансії:

"торговий колоніалізм" - з початку XVI – до середини XVIІІ ст., який характеризується гонитвою за "колоніальними" товарами для вивозу в Європу;

"колоніалізм епохи промислового капіталу", або "колоніалізм періоду першого етапу промислового перевороту", або "період експлуатації методами промислового капіталу", - друга половина XVIІІ – кінець ХІХ ст., коли основним методом експлуатації колоній і всього неєвропейського світу став вивіз європейських товарів у ці країни;

"колоніалізм епохи імперіалізму", або "колоніалізм періоду монополістичного капіталу", або "колоніалізм періоду другого етапу промислового перевороту" – коли до колишніх методів використання ресурсів залежних країн додався ще один – вивіз туди європейського капіталу, ріст інвестицій, які привели до промислового розвитку неєвропейських країн.

Початок європейського вторгнення в країни Сходу співпадає з епохою Великих географічних відкриттів – двохсотлітнім періодом гігантського розширення світових зв’язків, в першу чергу торгових. На протязі двох століть європейські мореплавці, спочатку португальські і іспанські, а потім голландські, англійські і французькі проклали шлях на Схід – в Африку, Індію, Південно-Східну Азію і на Захід – у Південну і Північну Америку, на Антильські острови, відкрили Австралію. Російські землепрохідці пройшли через Сибір і досягли берегів Тихого океану. Починаючи з Магеллана здійснено ряд навколосвітніх мандрівок.

Объяснение: