Напишите 20 вопросов о подстаканнике.

1. В каком веке придумали подстаканник?
2. Для чего нужен подстаканник?
3. Из чего делают подстаканники?
4. Где можно увидеть подстаканники сегодня?
5. Есть ли у тебя дома подстаканник?
6. Удобно ли пользоваться подстаканником?
7. В каких случаях лучше обойтись без него?
8. Может ли быть подстаканник предметом роскоши?
9. какую посуду можно считать "прародителем" подстаканника?
10. Какой температуры должен быть напиток, чтобы стоило использовать подстаканник?
11. Какая посуда сейчас используется вместо подстаканника?
12. Как произошло слово "подстаканник"?
13. какие правила безопасности надо помнить при пользовании подстаканником?
14. Могут ли быть подстаканники одноразовыми?
15. Часто ли в обиходе ты встречаешь подстаканники?
16. Почему подстаканники часто используют в качестве сувениров?
17. Все ли подстаканники одинаковые?
18. Из каких частей состоит подстаканник?
19. Из какого материала подстаканник будет наиболее легким? прочным? 
20. Есть ли в твоей школе подстаканники?

Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.

Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.

Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.

Осма́н II (осман. عثمان ثانى‎ — Osmân-ı sânî, тур. İkinci Osman, также тур. Genç Osman) (3 ноября 1604 — 20 мая 1622) — султан Османской империи (26 февраля 1618— 19 мая 1622). Осман вёл войну с Польшей, в которой потерпел неудачу при Хотине, хотя и сохранил контроль над Молдавией. При Османе был подписан Хотинский мирный договор. Обвиняя янычар в своём поражении, Осман планировал осуществить военную реформу, заменив янычарский корпус на другие формирования, составленные из жителей Анатолии. Также Осман собирался перенести столицу из Константинополя (Стамбула) в Бурсу. Пытался предпринимать жёсткие меры по отношению к употребляющим алкоголь. В результате мятежа янычар, спровоцированного Давут-пашой, был свергнут и убит, став первым из султанов Османской империи, убитым своими подданными.