Зарубежные правители при андреи боголюбском?

Этого я точно не знаю...
Но думаю вот это пригодиться)
Андрей Юрьевич Боголюбский (род. ок. 1111 года — ум. 29 июня 1174) — князь Вышгородский (1149, 1155), Дорогобужский (1150—1151), Рязанский (1153), великий князь Владимирский (1157—1174). Сын Юрия Владимировича (Долгорукого) и половецкой княжны, дочери хана Аепы (Осеневича) и внучки хана Осеня (Асиня). Святой Русской Православной Церкви; память: 4 (17) июля и в Соборах Владимирских и Волынских святых.

В правление Андрея Боголюбского Владимиро-Суздальское княжество достигло значительного могущества и было сильнейшим на Руси, а впоследствии оно стало ядром современного Российского государства.

в начале 20-х годов XIX века на территории Старшего жуза отсутствовала единая власть. Казахи Присырдарьинско-го края особую надежду возлагали на влиятельного хана Арынгазы. Но по пути в Петербург он был схвачен представителями царской администрации и отправлен в ссылку в город Калугу. Россия не была заинтересована в появлении авторитетных и влиятельных казахских ханов. Более того, в это время готовился проект ликвидации ханской власти в Младшем и Среднем жузах.

В этих условиях часть казахов Семиречья и Южного Казахстана по многим причинам начала принимать российское подданство. Местное казахское население часто беспокоили вторжения со стороны среднеазиатских государств, в первую очередь, Коканда и Хивы. Казахи данного региона были заинтересованы в беспошлинной торговле с Россией. Регион был поделен на сферы влияния нескольких маловлиятельных султанов. Отсутствовала крепкая объединительная сила противостоять внутренним раздорам и внешней агрессии. Для царского правительства сложилась самая благоприятная ситуация для постепенной колонизации края. С одной стороны, часть казахов была готова к присоединению, с другой — царизм больше не мог дальше ждать

Данило Романович Галицький народився 1201 році в сім’ї романа Мстиславовича та княгині Анни. У ранньому дитинстві після смерті батька ледь не загинув в питомих усобицях, знесилених Давню Русь. Княжича Данила врятувала мати-вдова, прихопивши його разом з братом Васильком до Польщі, в місто Санок, до свого родича князя Лешко Білому.  

Там княгиня з дітьми у відносній безпеці пережила міжкнязівські і боярську усобицю в своїх родових володіннях.

Данило Галицький рано зрозумів, які біди приносять Російській землі чвари, і в подальшому суворо карав їх призвідників в своїх володіннях.

Десятирічний Данило Романович у 1211 році несподівано став удільним князем на Русі. Бояри Галича, які потребували слухняному правителя, звели його на княжий престол в цьому давньоруському місті. Проте вже в наступному році свавільні бояри, що володіли значною військовою силою, вигнали його з Галича, позбавивши влади та Вітчизни. Доброї та надійної дружини у князя Данила Романовича не було, і відстояти батьківський престол зі зброєю в руках він не міг.

Правнук знаменитого Володимира Мономаха жив у вигнанні - і в Польщі у князя Лешко Білого, і в угорського короля Андрія - довго, до 20-річного віку, коли він вже змужнів і як воїн, і як військовий вождь, здатний водити в бій дружину і ополчення . Доля в кінці кінців виявилася милостивою до Данилу Романовичу - в ході князівських усобиць в 1221 році він став удільним князем на Волині.

Бойове хрещення Данило Романович отримав у війні на західних рубежах Російської землі. Його першими противниками стали поляки й угорці, не раз вторгалися на Русь і втручалися в князівські міжусобиці. Його союзником став його тесть волинський князь Мстислав Удатний. На той час у князя Данила була вже чимала дружина. Тепер він не боявся боярського свавілля і боярських заколотів у своїх володіннях і недоброзичливості сусідів з давньоруського князівського будинку.