В1783 екатерина дашкова оргонизовала

В 1783г. учреждена Императорская Российская академия, основан журнал «Собеседник любителей российского слова», также в этом году она предложила использовать букву Ё. 

Из пяти божеств, рожденных Реей и Кроносом, - братьев и сестер - особенно близкими были Исида и Осирис, полюбившие друг друга еще во чреве матери. Взойдя на престол, Осирис стал заботиться о своем народе. Осирис заботился не только об египтянах, он странствовал по всей земле, неся людям блага культурной жизни. Его жена и сестра Исида обеспечивала в Египте порядок и спокойствие во время его странствий. Но возникла тайная смута против Осириса, которую возглавил его родной брат Тифон (Сетх) , завидовавший ему. Когда Осирис вернулся, Тифон и 72 его сподвижника устроили торжественную встречу. Во время праздника было объявлено, что великолепный, очень ценной работы сундук достанется тому, кому он придется по росту. Желающие получить подарок ложились в сундук, но он не приходился им по росту. Но вот в него лег Осирис, и, ко всеобщему изумлению, сундук оказался как бы специально сделанным для него (сундук и в самом деле был изготовлен для него). Тифон (Сетх) и его шайка захлопнули крышку, забили ее гвоздями и бросили в Нил, откуда сундук с Осирисом попал в море. Сундук выбросило на берег финикийского города Библа, и здесь произошло чудо: из сундука выросло великолепное дерево, скрыв его своими корнями. Исида освободила сундук с останками Осириса от корней и доставила его в Дельту, укрыв в болотах близ города Буто, где находился сын Осириса Хор. Но злобный Тифон (Сетх) добрался и туда. Он достал из сундука тело Осириса и разрезал его на 14 частей, которые разбросал по всему Египту. Неутешная Исида разыскала все части тела мужа и хоронила ее там, где находила. (Отсюда в Египте множество погребений Осириса) Однако Осирис вернулся из преисподней и подготовил своего сына Хора к отмщению. Хор начал длительную войну против Тифона (Сетха) и в конце концов победил всех, завладев троном отца. Вот такая история. :))

Вельмишановний великий княже Ярославе! 
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості. 

Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова: 

Да буде мир! І Богом я клянусь, 
Що кожного вразить моя сокира, 
Хто збаламутить Київ наш і Русь, 
Хто осквернить насильством справу миру. 

Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких». 

Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». 
Пригадуєш, як ти казав? 

І добрій книзі більше я радію, 
Ніж золоту в коморі. 

Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже: 

З пергаменту недовго зчистить ваду, 
Лиш з совісті не зчистити її. 

Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом. 

Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках