Объяснение:
1) Кто и когда призвал европейцев к Крестовым походам? Какова была цель походов?
Папа римский и католическая церковь в конце 11 века призвали европейцев к Крестовым походам. Главная цель походов – вернуть христианские реликвии христианам, отодвинуть наступление сельджуков и расширение ислама, расширить территорию, влияние, ослабить восток и наладить торговлю.
2) Что, кроме религиозного чувства, подвигло в путь феодалов, безземельных рыцарей, крестьян и купцов?
Они собирались разбогатеть за счет богатых восточных стран. Плюс, некоторые хотели бежать на восток от старых порядков.
3) Почему крестьянам не удалось добраться до Иерусалима, а феодалы достигли своей цели?
У феодалов в отличие от крестьян было лучше обмундирование и вооружение, поэтому они смогли добраться до Иерусалима без проблем, а крестьяне были беднее и церковь их не спонсировала, поэтому им было труднее и они цели не достигли.
4) Какие порядки установили крестоносцы в завоёванных странах?
Люди завоеванных стран стали зависимыми от феодалов, и потому платить своеобразную дань (треть или половину урожая), и платили не только феодалам, но и церкви.
5) Когда и с какой целью были созданы духовно-рыцарские ордены? Какую роль они сыграли в государствах крестаносцев?
Духовно-рыцарские ордены были созданы в период с 11 по 13 века. Их целью была борьба с иноверцами. По сути, это была кузница крестоносцев. Духовно-рыцарские ордены сыграли в государствах крестоносцев ключевую роль, так как они и основывали государства, расширяли христианские территории и так далее.
6) Чем Четвёртый Крестовый поход отличается от остальных?
Остальные крестовые походы должны были освободить Константинополь, а именно 4ый поход был направлен против византийцев, а не сельджуков и иноверцев.
7) Почему Крестовые походы на восток к концу ХIII века прекратились?
Потому что целей своих они не достигали, а экономических затрат требовали немалых. К тому же, крестовые походы вызвали ответную реакцию на востоке.
8) Выделите и перечислите последствия Крестовых походов на Восток.
• Народы Ближнего Востока начали бедствовать
• Уничтожались материальные и культурные ценности
• Византийская империя ослабла и ее силы были подорваны
• Страны Востока так и не были завоеваны
• Торговля между западом и востоком действительно оживилась
• Произошел культурный обмен
Вот
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Доведіть, що революція в італії мала велике значення для розвитку країни. іть, будь ласка! )
У Римській області зберігалася світська влада папи, що також стало однією з перешкод на шляху до національного об'єднання Італії. Королівство обох Сицилій (його континентальну частину за давньою звичкою називали Неаполітанським королівством) перебувало під владою іспанської гілки роду Бурбонів і залишалося найвідсталішою частиною Італії, в якій зберігалися феодальні відносини.
Боротьба за національне визволення та об'єднання країни поєднувалася з виступами селян і міської бідноти. їх підтримували ліберально-демократичні кола, що домагалися запровадження парламентської форми правління, забезпечення громадянських і політичних прав. Виходило на те, що в революційних подіях в Італії брала участь більшість верств населення — ліберальне дворянство та підприємці, студентство, ремісники, робітники, селяни, міська біднота. До боротьби за національне визволення були залучені навіть монархи. Результатом цього стала як різноманітність форм і методів боротьби, так і непослідовність дій учасників революційних подій.
Подією, що започаткувала революцію, стало повстання 12 січня 1848 р. в Палермо на о. Сицилія. Звістка про перемогу на Сицилії швидко поширилася в країні. У містах відбувалися мітинги й демонстрації з вимогами об'єднання країни, запровадження конституції, війни за визволення від австрійського гноблення. Революційна хвиля викликала запровадження в усіх італійських державах (окрім Ломбардії та Венеції) конституцій, обрання парламентів та формування урядів із поміркованих лібералів.
Звістка про революційні події у Відні стала поштовхом до антиавстрійських виступів у березні 1848 р. у Венеції та Ломбардії. Наприкінці місяця австрійці змушені були вивести війська з Венеції. Тут одразу було проголошено республіку і створено Тимчасовий уряд.
18 березня 1848 р. повстання проти австрійців спалахнуло в Мілані. Міланцям довелося вести боротьбу проти 15-тисячної австрійської армії. П'ять днів тяжких боїв завершилися перемогою повстанців.
Звістка про вигнання австрійців з Мілана миттю облетіла всю країну. Патріотичне піднесення, що охопило італійців, спонукало короля П'ємонту Карла-Альберта 24 березня 1848 р. оголосити війну Австрії. У цьому він побачив можливість здійснити власну мрію та об'єднати під своєю владою Північну Італію. Про підтримку короля П'ємонту оголосили й інші монархи. Приєднався до п'ємонтської армії Джузеппе Ґарібальді, який, дізнавшись про події на Батьківщині, повернувся з загоном своїх прибічників з Південної Америки. Однак наприкінці липня 1848 р. австрійці зуміли завдати поразки армії повсталих і знову окупували Північну Італію.
Попри репресії австрійців, італійці не припинили боротьби. На початку 1849 р. спалахнуло повстання в Римі. Папа римський втік. Установчі збори скасували світську владу папи та проголосили Римську республіку. Було проведено демократичні перетворення: націоналізовано церковні землі, відокремлено школу від церкви, зменшено податки й мито та ін.