Составьте характеристики патриарха никона и протопопа аввакума по плану: 1)путь церковного служения 2)позиция в период церковной реформы 3)черты характера, поступки 4)исход жизни что было общим у этих двух людей, яростно выступавших друг против друга

Никон 
1) (не очень поняла этот пункт) седьмой патриарх московский и всея руси 
2) новые греческие богослужебные книги, введение троеперстия, поясных поклонов вместо земных во время богослужения, упорядочение церковной службы уничтожение старинных икон, запрет шатровых церквей 
3) благодаря энергии и смелости сделал блестящую церковную карьеру, провел церковные реформы
4) умер по дороге в Новоиерусалимский монастырь

Аввкум
1) протопоп, идеолог старообрядчества, один из руководителей церковного раскола
2) древнерусские (византийские) книги, максиальное сохранение старины 
3) выступал против церковных реформ Никона, боролся с официальной церковью, написал "Житие" и многие др. произведения. Был главой старообрядчества (раскольники, староверы) 
4) в 1682 г. "за великие на царский дом хулы" был вместе с товарищами заживо сожжен в срубе 

Общее у этих людей то, что они посвятили всю свою жизнь вере. 

Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.

Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.

Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.

Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії

Объяснение:

Руководящий состав Туркестанского фронта:

Командующие - М. В. Фрунзе (авг. 1919 - сент. 1920), Г. Я. Сокольников (сент. 1920 - февр. 1921, нояб. 1922 - март 1923), В. С. Лазаревич (февр. 1921 - янв. 1922), В. И. Шорин (янв.- нояб. 1922), А. И. Корк (март - июль 1923), С. А. Пугачёв (июль 1923 - апр. 1924), М. К. Левандовский (апр. 1924 - нояб. 1925), К. А. Авксентъевский (нояб. 1925 - июнь 1926);

члены РВС наиболее продолжит, время были П. И. Баранов, В. В. Куйбышев, Ш. 3. Элиава, Р. И. Верзин, H. H. Кузьмин.