Скаким древнеегипетским мифом о богах перекликается сюжет угаритского поедания?

Угарит, находившийся близ современного сирийского города Латакия (древняя Лаодикея), один из древнейших культурных центров Средиземноморского побережья Ближнего Востока, столица маленького Угаритского царства. Это царство не имело большого политического значения, находясь в зависимости то от одной, то от другой великой державы. Население жило трудовой жизнью, испытывая нужду в средствах пропитания и страх перед завоевателями. По сравнению с расположенными южнее городами Библом, Тиром и Сидоном, Угарит был небогатым городом. Но мы обязаны ему подлинными сокровищами культуры. Во время раскопок Угарита начиная с 1928 г. были подняты на свет таблички, испещренные клинописными знаками, каждый из которых обозначал звук, но, в отличие от нашего алфавита, только согласный. Наличие алфавита сделало возможным быстрое прочтение табличек. Оказалось, что они написаны на аморейском языке, родственном древнееврейскому и арабскому. Отсутствие в письме гласных звуков создавало определенные трудности в правильном написании и понимании отдельных собственных имен и географических понятий, но со временем они были преодолены. Из найденных текстов наибольшее внимание привлекли записи угаритских мифов, осуществленные в середине XIV в. до н. э. по приказу царя Угарита Никмадду II. До этого времени мифы имели форму былин или саг, передававшихся из поколения в поколение по памяти. Набор названных в табличках богов, встречающиеся географические названия указывают на то, что сами мифы сформировались примерно за пятьсот лет до их записи. Об этой же дате — 2000-1900 гг. до н. э. — говорят и особенности языка табличек, более древнего, чем язык, которым угаритяне пользовались в документах и частной переписке XIV в. до н. э. О том, что найденные религиозно-мифологические поэмы Угарита возникли как памятники устного народного творчества, свидетельствуют также их художественные приемы, типичные для фольклора едва ли не всех времен и народов. Один из этих приемов — стойкие речевые выражения, переходящие из поэмы в поэму, наподобие тех, которые мы встречаем и в русских сказках. Безымянные создатели угаритских былин при повторении ситуаций использовали одни и те же выражения, не утруждая себя поисками новых, что считается обязательным для письменных литератур. Так, независимо от того, кто достигает резиденции верховного божества Угарита, он оказывается «у устья Реки, у истоков Океанов обоих». Хотя каждый человек переживает горе по-своему, в мифах ощущение скорби и утраты передается одной и той же речевой формулой.

Угарит находившийся близ города Латакия в Сирии

ответ:После смерти Оливера Кромвеля в сентябре 1658 года пост лорда-протектора перешёл к его сыну Ричарду, который немедленно созвал новый парламент. Ричард не пользовался такой же популярностью как его отец. 25 апреля 1660 года новоизбранный парламент, в котором пресвитериане и роялисты получили большинство, пригласил Карла занять престол трёх королевств. Одновременно была восстановлена в прежнем составе палата лордов. 29 мая 1660 года, в день своего тридцатилетия, Карл II триумфально вернулся в Лондон и был провозглашён королём. Формально было решено считать, что он правил с момента казни Карла I. День 29 мая с тех пор официально празднуется в Англии.

Объяснение:

С этого текста можно таблицу зделать по отличиям , на украинском так на украинском.

Объяснение:

Хто і коли відкрив Мінойську й Ахейську цивілізації?

Наприкінці XIX ст. англійський археолог Артур Еванс розпочав розкопки в місті Кносс на Криті. Через деякий час він здивував увесь світ своєю дивовижною знахідкою. Під пагорбом він розкопав палац з понад 300 приміщеннями, де, можливо, й мешкав міфічний Мінотавр. Палац мав водогін і каналізацію, був улаштований з незвичайною розкішшю. Отіни прикрашалися фресками, на яких критські художники зображували природу, сцени із життя мешканців палацу. Відкриту на острові цивілізацію, що виникла наприкінці III тис. до н.е., А. Еванс назвав Мінойською (за ім’ям легендарного царя Міноса).

Дізнатися про Ахейську цивілізацію допоміг німецький археолог Генріх Шліман, який у 1870 р. він розкопав і дослідив руїни давньої Трої на півострові Мала Азія (територія сучасної Туреччини). Серед найважливіших знахідок Шлімана - величезний скарб із золотих речей, який він вважав багатствами царя Трої - Пріама. Також Генріх Шліман дослідив міфічне місто Мікени. Палац царя Мікен захищали міцні мури, побудовані з величезних кам’яних блоків масою близько 6 тонн кожний. Головним входом до палацу слугували «Левові ворота», що символізували могутність Мікенської держави. Його центром була зала для свят і бенкетів. Навкруги неї розміщувалися кімнати, комори, коридори. Шліман знайшов та дослідив також царські гробниці, у яких містилися казкові багатства мікенських царів.

2. На який час припадають розквіт і занепад Ахейської цивілізації?

Починаючи з XVI ст. до н.е., на півдні Балканського півострова формується нова Ахейська цивілізація джерелом знань про яку для нас стали міфи й легенди давніх греків і яка існувала в ХУ-ХІІ ст. до н.е. З цього періоду почався розквів цієї держави. Вторгнення дорійців наприкінці II тис. до н.е. призвело до поступового занепаду і падіння Ахейської цивілізації.

3. Як ви пам’ятаєте, на Криті не було оборонних укріплень, а Мікени, Тіринф, Афіни мали міцні оборонні мури. Припустіть, чим це можна пояснити.

Археологічні джерела свідчать про могутність Криту і його панування на морі. Адже острів охороняв потужний військовий флот.Крім того, острів населювали мирні люди. Вони майже не воювали.

4. у чому подібність, а в чому відмінність у житті та заняттях населення Криту та Стародавнього Сходу.

Подібність у житті та заняттях населення Криту та Стародавнього Сходув утому, що обидва народу були добрими землеробами та садівниками, займалися скотарством. Близкість моря, дозволяла займатись риболовством, а також розвивати торговельні шляхи. Населення цих регионів славилосяся своїми ремісниками, які вміло обробляли дерево, камінь, бронзу, залізо, дорогоцінні метали, знали гончарний круг та ткацтво, володіли високою технікою будівництва.

Але були і відмінності. Так населенню Стародавнього Сходу, для того, щоб отримати добрі врожаї у землеробстві, потребувалось розчищати береги Нілу від чагарників, будувати канали, дамби, шадуфи з метою зрошення і осушення земель.

Особливість землеробського господарства Стародавнього Сходу - іригація - система зрошування (зрошувати - просочувати водою). Також у населення Стародавнього Сходу було більше можливостей для займання полюванням.

На Криті через несприятливі для хліборобства природні умови зернові культури були витіснені виноградом, оливками, овочами та фруктами. На полях же Стародавнього Сходу, більше вирощували зернових.

5. Чи можна назвати поеми Гомера історичними джерелами?

Вплив Гомера на світову культуру величезний. Він був авторитетом для античних філософів і залишається джерелом для вивчення світогляду древніх греків. За його текстами історики вивчають "гомерівську Грецію", тобто побут і звичаї, соціальну організацію і матеріальну культуру докласичної Еллади. Він надихав античних скульпторів (Фідія, Поліклета, Лісіппа та ін.) на створення образів, які служать каноном краси і досконалості людського тіла.

Але я вважаю, що поеми гомерівського епосу не являють собою ні історичний документ, ні виклад канонічних міфів. Мабуть, насамперед, є підстави назвати твори Гомера казково-пригодницькою і навіть родинно-побутовою поемою.