В957 г. пышное посольство руси отправилось в константинополь, для укрепления политических и отношений во главе с князем (княгиней): а) игорем; б) ольгой; в) святославом.

Европа оставалась незаселённой людьми довольно долго. Об источниках заселения Европы человеком ведутся споры. Достоверно известно, что Европа не являлась местом зарождения человечества. Существуют версии о том, что первые гоминиды пришли в Европу из Индии. С этим согласуются генетические исследования. Однако наиболее разработанной является гипотеза о приходе гоминидов в Европу из Африки через Переднюю Азию. Есть предположение, что это произошло в середине виллафранкского времени. До Homo Sapiens Европу и Западную Азию заселяли неандертальцы.

По-настоящему заселили Европу гейдельбергский человек и его вероятный прямой потомок неандерталец, причём последний представлял собой специализированную форму, адаптированную к европейскому климату.

Самое раннее появление людей современного физического типа в Европе, известное на настоящий момент, датируется 35 тысяч лет назад, а 28 тысяч лет назад, вероятно, окончательно исчез неандерталец.

Проникновение протоиндоевропейцев в Европу датируется 4-м тысячелетием до н э., с которым связывают появление Баденской, Ямной и культуры Боевых топоров.

В восточной части Средиземноморья в Древней Греции зародилась европейская цивилизация. Великое переселение народов легло в основу формирования латинской языковой системы Европы, на основе которой образовались многие языки Западной Европы. В 10 тыс. до н. э. в Европе проживала половина населения Земли, в 1930-м — 25 % (ныне около 9 %); в Средние Века почти 95 % христиан проживала в Европе (сейчас большинство христиан проживает за пределами Европы); почти вся промышленность в XIX в концентрировалась в Европе, тогда как в XXI в — более 80 % находится за пределами Европы.

Объяснение:

Ка́рл V (ісп. Carlos I (V), лат. Carolus V; 24 лютого 1500 — 21 вересня 1558) — імператор Священної Римської імперії (1519—1556). Король Іспанії (1516—1556), Німеччини, Італії, Неаполя. Ерцгерцог Австрійський, герцог Штирії, Каринтії, Крайни (1519—1521). Представник Габсбурзького дому. Народився в Генті, Фландрія. Син бургундського герцога Філіпа I й кастильської королеви Хуани I.

Коронований імператором 24 лютого 1530 року в Болоньї Папою Римським Климентом VII. Найвизначніший державний діяч Європи першої половини XVI століття, що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу. Карл V — остання людина, яку було офіційно короновано Папою Римським імператором, він же— остання людина, яка відсвяткувала в Римі тріумф.

Фактично Іспанія вперше об'єдналась саме під рукою Карла. Поколінням раніше вона була розділена на території, що належали двом правителям Ізабелі (королівство Кастилія) й Фердинанду II (королівство Арагон). Шлюб цих двох монархів Іспанію не об'єднав, кожна частина зберегла самостійність, й кожен правитель управляв нею незалежно, але фундамент майбутнього об'єднання було закладено. Ізабелла Кастильська померла 1504 року. По її смерті Кастилія не відійшла до чоловіка, а перейшла до дочки — Іоанни Божевільної, матері Карла. Оскільки Іоанна була недієздатною, за неї правив чоловік Філіп, а після смерті Філіпа — батько, Фердинанд II як регент.

Фердинанд помер 1516 року. Карл успадкував від діда і його арагонські володіння, й опіку над кастильськими територіями (Іоанна Божевільна була все ще живою. Вона помре в монастирі лише на три роки раніше за Карла). Тим не менше, Карл не став проголошувати себе регентом Кастилії, а віддав перевагу всій повноті влади. 14 березня 1516 року він проголосив себе королем Кастилії й Арагону.

Спроба поставити країну перед фактом призвела до бунту (так зване повстання комунерос в Кастилії, 1520-1522). Зібрання кастильських кортесів у Вальядоліді нагадало йому, що у матері, ув'язненої в монастирі, більше прав, ніж у сина. Врешті-решт, Карл досягнув згоди у перемовинах з кортесами. Хуана формально залишалась королевою Кастилії.

Фактично Карл був першим правителем єдиної Іспанії у 1516-1556 роках, хоча титул «король Іспанії» першим став носити лише його син Філіп II Розсудливий. Сам Карл офіційно був королем Арагону (як Карл I, ісп. Carlos I, 1516–1556), а в Кастилії був регентом своєї матері Хуани Божевільної, оголошеної недієздатною після смерті батька Карла ерцгерцога Філіпа (1516-1555) й потім один рік королем (1555-1556).

Він сам іменував себе складно: «Обраний імператор християнського світу і римський, прісно Август, а також католицький король Німеччини, Іспанії й усіх королівств, що належать до наших Кастильської та Арагонської корон, а також Балеарських островів, Канарських островів, Західної і Східної Індій, Антиподів Нового Світу, суші в Морі-Океані, Проток Антарктичного Полюсу й багатьох інших островів як крайнього Сходу, так і Заходу, та інше; ерцгерцог Австрії, герцог Бургундії, Брабанту, Лімбургу, Люксембургу, Гельдерну та інше; граф Фландрії, Артуа й Бургундії, пфальцграф Геннегау, Голландії, Зеландії, Намюру, Руссильйону, Серданьї, Зютфену, маркграф Ористанії й Готцианії, государ Каталонії й багатьох інших королівств у Європі, а також в Азії й Африці господар та інше»[1].

Объяснение