Заполните таблицу крестьянская война под предводительством е.и.пугачёва первая колонка ход войны, а вторая события и итоги. надо и !

Крестьянская война под предводительством Е. И. Пугачева 1773-1775 гг.
Крестьянская война под предводительством Е. И. Пугачева 1773-1775 гг. Явилась самой массовой и широкомасштабной крестьянской войной в истории России. Лишь активных участников вооруженного сопротивления насчитывалось до 100 тыс. чел. (крестьяне, казаки, работные люди, национальные меньшинства) . Численность населения восставших районов превышала 250 тыс. чел. Инициаторами выступления стали яицкие казаки во главе с Е. И. Пугачевым. Первый этап войны (сентябрь 1773 - март 1774) закончился взятием восставшими Татищевой крепости и неудачей при осаде Оренбурга. На втором этапе (март 1774 - июль 1774) восставшие продвинулись в районы горного Урала, Башкирские степи, подошли к Казани. На Урале силы Пугачева были пополнены башкирскими воинами и горнозаводскими рабочими. Кульминацией этого этапа войны стало взятие восставшими Казани. Третий период войны (июль 1774 - конец 1775) начался после взятия Казани и перехода восставшими через Волгу. Захватив Пензу, Саранск, Алатырь, Курмыш, Пугачев пытался двинуться на Москву, но остановлен правительственными войсками и был вынужден отступать на юг. Окончательно был разбит под Царицыным. Там же был захвачен правительственными войсками, содержался под следствием в яицком городке, Симбирске, затем направлен в клетке в Москву. На суде был приговорен к смертной казни вместе с Перфильевым, Шигаевым, Подуровым и Терновым. Третий период был самым массовым по размаху и самым слабым по организации (так как от Пугачева отошла значительная часть казачества) . Отряды башкир под командованием Салавата Юлаева продолжали действовать до ноября 1774 г. Несмотря на захват и казнь Пугачева, восстание продолжалось на значительных территориях в течение всего 1775 г.

Букефал или Буцефал.
История гласит, что Александр Македонский в возрасте 10 лет (по Плутарху) стал единственным человеком, которому покорился своенравный 11-летний конь. Этого коня предложил македонскому царю Филиппу II торговец из Фессалии Филоник за 13 талантов (по другим данным — 16), что считалось поистине огромной суммой в те времена. Однако, поскольку никто не мог обуздать строптивое животное, царь отказался было от покупки, но сын его Александр пообещал заплатить за жеребца, если не сможет укротить того.

У середині I тисячоліття до нашої ери сталася успішна колонізація областей Південної Італії та острова Сицилії греками. Кількість грецьких колоній на півдні Італії і в Сицилії було таке велике, що цей район ще в VI столітті до нашої ери отримав назву «Великої Греції». Багаті міста Тарент, Сибарис, Кротон, Неаполь та ін. Були помітною політичною силою в басейні Західного Середземномор'я.
До часу виступу Риму на міжнародній арені квітуча пора італійських міст Великої Греції вже давно минула. Ослаблені запеклою боротьбою між різними угрупованнями громадян, грецькі міста були ні з змозі подолати гострі суперечності у взаєминах один з одним.
Після підкорення Середньої Італії римляни прийшли в безпосереднє зіткнення з грецькими містами Південної Італії. Втручання римлян в загострилися відносини між грецькими містами привели до війни між Римом і Тарентом. Тарентійци звернулися за до до Епірського царю Пирру, одному з найбільш блискучих полководців епохи еллінізму.
Царство Епір - невелика держава на північному заході Греції. Батько Пірра був скинутий із престолу, і Пирру довелося виховуватися при чужоземному дворі. Ёщё в юнацькому віці він виявив такі блискучі здібності до військової справи, що один із соратників Олександра Македонського сказав, що Пірр буде самим видатного полководцем, коли настане його зрілий вік. Стежив славу першокласного полководця, Пірр повернувся в Епір і відновив там свою владу. Але маленька гірська країна була тісною для нього, він думав про створення великої західної держави, натомість розпалася східної імперії Олександра Македонського.
Навесні 280 р. До н.е. е. Пірр з величезним військом, що включав 20 бойових слонів, висадився в Італії. У першому ж бої Рим зазнав нищівної поразки. Пірр з військом наблизився до міста Риму. Але римляни не розгубилися і підготувалися до оборони. Пірр не наважився вступити в бій і відвів свої війська в Тарент.
Наступного року Пірр рушив у новий наступ, але римляни за цей час встигли добре підготуватися до військових дій. Два дні тривало завзяте бій при аускуль. Перший день приніс успіх римлянам, але на другий день римляни зазнали поразки. Але перемога Пирру дісталася дорогою ціною. Його втрати були настільки великі, що, приймаючи вітання, він, за переказами, відповів: «Ще одна така перемога, і мені не з ким буде повернутися в Епір». З тих пір вислів «Піррова перемога» вживається, коли мова йде про таку перемогу, яка насправді близька до поразки.
Пірр вступив з римлянами в переговори про мир, але римський сенат відкинув мирні пропозиції Пірра. Рим вирішив продовжувати війну, спираючись на до могутнього Карфагена - міста-республіки, розташованого в північній Африці. У 278 р. До н.е. е. Пірр переправив своє військо в Сицилію, щоб до сіцілійським грецьким містам протистояти загарбницьким планам карфагенян, які самі хотіли оволодіти багатим і родючим островом. Однак після перших успіхів справи Пірра в Сицилії склалися невдало. Пірр змушений був повернутися в Італію.
У 275 р. До н.е. е. відбулося останнє бій Пірра з римлянами. Пірр зазнав страшної поразки і змушений був залишити Італію. Римляни підкорили місто Тарент та інші грецькі міста. Кілька років по тому Рим зломив опір племен, ще зберігали свою незалежність. Вся Італія опинилася в руках Риму.
Перемога Риму над Пірром була перемогою селянської країни з її ополченцями над армією найманців, прекрасно збройної і керованої талановитим полководцем. Рим перетворився з одне з найбільших держав Західного Середземномор'я.