Дом и быт предпринимателей-капиталистов нового времени

В тех странах Европы, где быстро развивались торговля и капиталестические отношения (Англия, Нидерланды, отдельные части Франции, Италии, Германии), появился новый тип людей — предпри­нимателей на любое дело, предприятие, чтобы добиться личного успеха. Купец выходил из гильдии, чтобы стать пайщиком ак­ционерной компании. Ремесленник покидал собратьев по цеху, чтобы они не запрещали ему использовать на новой мануфактуре токарные станки. Крестьянин, разбогатевший на продаже молока и шерсти, по­кидал сельскую общину, чтобы не платить вместе со всеми оброк фео­далу за небольшой надел. Вместо этого он брал у феодала в аренду (временное пользование за плату) большой участок земли и строил там ферму — дом с амбаром, коровником, птичником. Все эти предпри­ниматели — акционер, мануфактурист, фермер — нанимали наемных рабочих, конкурировали на рынке, сколачивали капиталы. Так появ­лялся новый слой общества — капиталисты (буржуазия, предприни­матели).

Разбогатевшие предприниматели из третьего сословия облачаются в одежды знати из шелков и меха, одевают золотые цепи, заказывают себе резные кресла и кровати, начинают отстраивать дома из камня и кирпича.

Конституція проголосила, що соціалізм в СРСР переміг і в основному побудований. Це означало, що знищена приватна власність на засоби виробництва і експлуататорські класи (і отже пролетаріат більше не існує, тобто диктатура пролетаріату — пройдений етап), перемогли соціалістичні виробничі відносини. Економічною основою проголошувалася планова соціалістична система господарства, що спирається на соціалістичну власність у двох її формах — державну і колгоспно-кооперативну.

Вперше в історії СРСР Конституція 1936 року формально надавала всім громадянам рівні права:

Загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні;

Право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості та хвороби;

Свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів.

Проголошувалися недоторканість особи і таємниця листування.

Земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку оголошувалися всенародним надбанням; земля, яку займають колгоспи, передавалася їм у довічне користування.

Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій (у Конституції 1924 року партія не згадувалася).

Вищою законодавчою владою в країні оголошувалася двопалатна Верховна Рада СРСР, а в перервах між її сесіями — Президія Верховної Ради СРСР. У конституції було положення про неможливість установи одноосібної президентської влади і створення «колективного президента» в особі Президії Верховної Ради, передбачалося рівність палат Верховної Ради і його право створювати слідчі і ревізійні комісії з будь-якого питання, відповідальність депутатів перед виборцями і право відкликати тих, хто не виправдовує надану їм довіру.

Уряд країни зберігав свою назву — Рада народних комісарів СРСР. РНК був вищим виконавчим органом, підзвітним Верховній Раді і його Президії.

Задекларовані права та свободи в Конституції 1936 р. носили лише формальний характер. Всупереч положенням Конституції за найменшу критику сталінської влади громадянин міг отримати вирок у вигляді довгого терміну ув'язнення або розстрілу. Збори та мітинги громадян проводилися лише з ініціативи влади та під її опікою. В системі НКВД діяв відділ перлюстрації кореспонденції, працівники котрого регулярно без будь-яких санкцій займалися перечитуванням листів підозрілих громадян. Стан дотримання радянської законності гарно характеризує навіть сам факт невиконання органами радянської влади норм тогочасної радянської конституції, яку навіть прибічники радянщини оцінюють як найдемократичнішу конституцію того історичного часу, яка була прийнята 1936 р. в тоталітарній радянській державі. Насправді Конституція СРСР 1936 року була прийнята з пропагандистською метою показувати власному народу та зовнішньому світу проголошені демократичні права та свободи радянських громадян, які фактично не виконувалися на практиці.

Объяснение:

В XVIII веке един­ствен­ным сред­ством по­лу­че­ния про­пи­та­ния и сырья счи­та­лась земля. Глав­ны­ми ис­точ­ни­ка­ми энер­гии были де­ре­во и уголь.

Несмот­ря на рас­про­стра­не­ние идей Про­све­ще­ния, на раз­ви­тие науки и тех­ни­ки, про­дол­жи­тель­ность жизни была низ­кой. Сред­няя про­дол­жи­тель­ность жизни в Ев­ро­пе в се­ре­дине XVIII века со­став­ля­ла 37 лет. Часты были эпи­де­мии чумы, тифа, хо­ле­ры, кори. Цен­тра­ми бо­лез­ней были го­ро­да.

Ве­ли­кие гео­гра­фи­че­ские от­кры­тия и раз­ви­тие ми­ро­вой тор­гов­ли от­кры­ли ев­ро­пей­цам новые про­дук­ты: кар­то­фель, кофе, чай, шо­ко­лад, табак.

В конце XVIII века на­чи­на­ю­щий­ся про­мыш­лен­ный пе­ре­во­рот часто встре­чал со­про­тив­ле­ние со сто­ро­ны на­се­ле­ния. До­сти­же­ния тех­ни­че­ско­го про­грес­са ещё не были так оче­вид­ны, а ма­ши­ны и стан­ки вы­зы­ва­ли суе­вер­ный страх.