Повсякдене життя української шляхти

Українська шляхта XV—XVI ст. Князь Костянтин (Василь) І Острозький

Найвищий щабель суспільної піраміди тодішнього українського суспільства посідала родова українська знать — шляхта. Слово шляхта позначає аристократію — привілейований стан людей здебільше відомого та благородного походження. Верхівку шляхетської ієрархії посідали князі. За ними йшли пани, потім середня та дрібна шляхта. Така структура панівної верстви утвердилася в Україні з XV ст. й була поширена на Волині та Центральній Україні до середини XVII ст.

Князі мали особливе становище в тодішньому суспільстві. Ніякі привілеї — ні багатство, ні вплив, ні високі посади, — не давали доступу до цієї найвищої групи привілейованого стану, бо князем треба було народитися. Дослідники налічують понад 50 князівських родів, саме в яких українські мислителі XVII ст. вбачали спадкоємців княжих родів Київської держави. Українські князі, як і раніше, символізували ідею незалежності. Проте з посиленням польського впливу на землі Великого князівства Литовського українські князі втратили здатність на державному рівні вирішувати долю своєї батьківщини, — відтепер вона цілковито залежала від волі чужих столиць: Вільна чи Кракова. Одначе княжі роди (Острозькі, Вишневецькі, Корецькі, Чорторийські, Збаразькі тощо) ще мали силу й авторитет на рівні місцевого врядування. У їхніх володіннях діяло княже право з власними податками й судом. Були свої митна система та військо. Така роль князів була традиційною від часів Київської Русі. Власне, тому представники княжих сімей пов'язували свій родовід із князями Київської Русі. Скажімо, Костянтина Острозького сучасники вважали «паростю Володимира Великого, який Руську землю охрестив». Рід Острозьких у житті тогочасної України і справді посідав особливе місце. Імена Костянтина Острозького та його молодшого сина Василя (Костянтина) протягом століть залишалися символом самобутності Русі-України.

Князь Василь (Костянтин) І Костянтинович Острозький (1526—1608) — одна з найвпливовіших політичних постатей свого часу. З 1559 р. був київським воєводою та володарем українського прикордоння. Видатний культурно-освітній діяч. Наприкінці XVI ст. — найбільший після короля землевласник Речі Посполитої. Князь Костянтин володів, крім давніх волинських вотчин, 14 містами з прилеглими селами на Київщині, 8 — на Брацлавщині, 4 — в Галичині, 32 населеними пунктами в Сандомирському, Краківському, Люблінському та Мазовецькому воєводствах. Річні прибутки князя дослідники оцінюють у 10 млн злотих, а суму готівки обчислюють як два річні бюджети Речі Посполитої за мирного часу. Костянтин Острозький мав можливість у найстисліший термін виставити 15—20-тисячне військо, що складалося з його власних бояр і спадкоємної шляхти — васалів дому Острозьких, які за умови служби князеві мешкали на території його володінь. Промовистим є й той факт, що при княжому дворі постійно перебувало близько 2 тис. шляхетних юнаків-слуг, які відбували тут лицарський вишкіл. З ініціативи князя Костянтина (Василя) Острозького 1576 р. в Острозі було створено культурно-освітній осередок, з діяльності якого розпочалося відродження української школи. Не пізніше 1578 р. тут виникла «слов'яно-греко-латинська» школа — перший вищий навчальний заклад в Україні. Після смерті польського короля Стефана Баторія( 1586 р.) Костянтин І Острозький вважався одним із можливих претендентів на престол. Секретар папського нунція у Варшаві вважав, що на боці князя дві переваги: по-перше, він був найзаможнішою людиною держави, по-друге, його всі шанували як людину розсудливу й гідну; єдине, що стояло на заваді, — князь був «русином і вождем схизматиків».

Прикметною ознакою життя України кінця XVI ст. було те, що, попри споконвічну неоднорідність, шляхетська верства прагнула здобути собі загальні права й привілеї, а отже, «відокремитися» остаточно від решти суспільства. Зміни в становищі шляхти відбилися в законодавчому кодексі того часу — Литовському статуті, відомому в редакціях 1529-го, 1566-го та 1588 pp. За Першим (або Старим) Литовським статутом 1529 р. шляхті було гарантовано, що її не можна карати без суду. Закон забезпечував шляхті також володіння землею, яку не можна було відібрати «без вини». У Другому Литовському статуті (1566 р.) новим стало зрівняння у правах нижчої ланки боярства-шляхти з князівсько-магнатською аристократичною верхівкою

Тож українська шляхта за умов бездержавності зберегла державні традиції княжого Києва й передала їх козацтву — провідній верстві українського суспільства нової доби.

Когда, несмотря на все усилия врачевателей и молитвы жрецов, знатный египтянин умирал, его тело бальзамировали, чтобы предотвратить разложение. Сначала бальзамировщик извлекал мозг и внутренние органы умершего и складывал их в специальные сосуды, или каноны. Затем он обрабатывал труп бальзамирующими веществами. Забальзамированный труп заворачивали во много слоев полосками льняной ткани, а на лицо надевали погребальную маску. Обработанный таким образом труп называют мумией. Процесс бальзамирования знатного покойника длился 70 дней, затем его хоронили. Погребальная процессия переправлялась через Нил и двигалась к гробнице. Носилки с саркофагом сопровождали плакальщики, жрецы и слуги, несшие погребальные дары. Заключительные погребальные обряды исполнялись перед входом в гробницу. Церемония «отверзания уст», по поверью египтян, возвращала покойному есть, дышать и двигаться. Все, что должно было понадобиться умершему в царстве мертвых, помещали рядом с саркофагом внутри гробницы. Затем жрецы удалялись, заметая свои следы на полу гробницы.

1914г.
Наступление австрийцев на Сербию август - сентябрь 1914г.
Битва на р. Манере сентябрь 1914.
Бег к морю 1914 октябрь - ноябрь
Галичская операция август сентябрь 1914.
наступление русских войск в восточной Пруссии и их поражение авг- сент 1914
Варшавско- Иван городская операция сент- нояб. 1914
сарыкамысское сражение декабрь 14 январь 1915
морское сражение между англ. и немец. флотами январь 1915
объявление Германии неограниченной подводной войны февраль - сентябрь 1915
взятие русскими войсками крепость Перемышль март 1915
вступление в войну Болгарии октябрь 1915
разгром Сербии октябрь 1915
верденская мясорубка февраль декабрь 1916
поражение англичан в Месопотамии апрель 1916
Брусиловский прорыв 1916 июнь август
вступление в войну Румынии август 1916
взятие англ. войсками Багдад 1917 март
объявлен США войны Германии апрель 1917
июньское наступление русских войск и их поражение 1917 июнь июль
поражение Италии в сражении при Капоретто октябрь ноября 1917
вступление англ войск в Иерусалим декабрь 1917
брестский мир стран четверного союза с советской Россией март 1918
капитуляции Болгарии сент 1918
капитуляция Турции октябрь 1918
капитуляция австро Венгрии ноябрь и компьенское перемирие с Германией ноябрь 1918