Генеральный регламент 1720 года. расскажите, о чём глава, что она включает и что определяет. глава xx. о допущении пред себя в домех хотя президентам и прочим его величества знатным служителям дела, которые их чину касаются, в домах своих не надлежит отправлять, и тем от челобитчиков в домах своих обезпокоены быть, но таковые в надлежащие места отсылать, то однакож его царского величества соизволение есть, что когда его величества служитель воинского или гражданского чина, хотя по именному его величества указу, или по должности чина, президенту или иной знатной особе, что нужное (которое продолжения времени терпеть не может) донесть имеет, то надлежит ему тогда оного немедленно пред себя допустить, и ему отповедь учинить и таковому не отказывать: понеже его царского величества высокая служба требует прилежного и немедленного отправления. а буде кто чрез несмотрение в том преступление учинить, и от того его царского величества службе убыток или медление учинить, то оному в том ответствовать. того ради всяк должен есть своему караулу или служителям приказать, чтоб такого пустили. ежели же не нужные дела станет допускать и делать, то и с челобитчиком, денежным штрафом наказан будет.

ответ: Царь Пётр I провёл радикальные изменения во внутренней и внешней политике государства. Пётр I повёл борьбу с внешними проявлениями «устаревшего» образа жизни, но не менее обращал внимание на приобщение дворянства к образованию и светской европеизированной культуре. Стали появляться светские учебные заведения, основана первая русская газета, переводы книг. Произошли изменения в русском языке, в который вошли 4,5 тысячи новых слов, заимствованных из европейских языков. Финансовая реформа Петра I на основе концепции меркантилизма заключалась в развитии мануфактур и добычи полезных ископаемых; введении множества новых налогов; систематизации их сбора. Соответственно, можно сделать вывод, что каждые события в жизни России имели особое значение для ее развития, а именно для ее становления Великой Российской державой.

Зовнішня політика Гетьманщини. У роки Національно­визвольної війни Б. Хмельницький здійснював активну зовнішньополітичну діяльність — листувався з урядами інших країн, відправляв послів до інших держав, приймав іноземні посольства тощо. Головне завдання зовнішньої політики гетьмана полягало у створенні умов для успішного завершення війни з Річчю Посполитою і зміцненні становища Гетьманщини. При цьому Хмельницькому необхідно було враховувати ситуацію навколо українських земель на середину XVII ст. Річ Посполита, Московська держава й Османська імперія не були зацікавлені у виникненні Гетьманщини, вважаючи, що це порушить рівновагу сил між ними, і одночасно мали власні претензії на українські землі.

Зовнішньополітичні зв’язки Гетьманщини за часів Б. Хмельницького

Кримське ханство

Османська

імперія

Трансільванське князівство

Молдавське князівство

Волоське

князівство

Венеціанська республіка

 

 

Королівство Швеція

 

Військо Запорозьке

 

Курфюрство Бранденбург

 

 

Московське князівство

Австрійська монархія Габсбурґів

Польське королівство

Велике князівство Литовське

Угорське королівство

 

У зовнішній політиці Гетьманщини головними були кілька напрямків:

— Отримання воєнної до для ведення збройної боротьби з Річчю Посполитою. Із цією метою в роки війни гетьман уклав угоди про воєнну до з Кримським ханством, Московською державою і Трансільванським князівством.