От имени древнего человека напишите дневник об одном дне жизни в каменном веке.

ответ: мы просыпались когда уже светило солнце. мы выбирались на охоту каждый день но изредка могли поймать какую то животину.

у нас были драки за один кусок мяса. иногда питались жучками. ночью все ложились спать, и надеялись что бы к нам не прорвались хищники. также мы смогли сделать дубины, и одежду из шкур животных.

объяснение: я пыталась

Так как в книге 22 страницы, это число будет в знаменателе, а в числителе будет 10. получается дробь 10/22. сокращаем и готов ответ : 5/11

В первой половине XIX в. Россия вступает в полосу кризиса феодальной системы. Развитие кризисных явлений в конечном счете привело к отмене крепостного права, к серии буржуазных реформ
В поисках ответа на этот вопрос следует обратить внимание на то, что источником существования государств, народов является окружающая их природная среда, которую они активно осваивают. По мере исчерпания возможностей природы к естественному восстановлению в человеческом обществе возникают признаки хозяйственного и экономического кризиса, постепенно перерастающие в общий кризис системы. В понятие “кризис системы” входит совокупность хозяйственного, экономического, социального, политического и культурно-идеологического кризисов. Общий кризис может быть ускорен давлением извне со стороны других государств в техническом плане более сильных. В XIX веке экстенсивная система земледелия в России, являвшаяся основой феодальной экономики, еще не исчерпала до конца своих возможностей. Развитие кризисных явлений, отмена крепостного права и буржуазные реформы были в значительной степени ускорены экспансией со стороны технически более развитых стран (Англия, Франция) , что наглядно проявилось в ходе Крымской войны.

Я думаю , що це тобі може підійти.

Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під постійним впливом різних культур — європейського католицизму і православ'я та азійського китаєцентризму та ісламу. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру маємо з писемних і археологічних джерел.

Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та монастирі.

Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.

Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.

Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.

Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу.