50 ! сочинение на тему: как я участвовал в походе с !

Я ходил(а) в месте с Фараоном в далёком далёком древнем Египте. Фараон взял очень много вещей с собой еду воду оружие, защиту. Но это всё таскал(а) я. Потому что Фараон был главный в Древнем Египте. Тау же Фараон взял с собой охрану чтобы на него не напали. Ну и вот мы двинулись в поход. В поход мы шли чтобы узнать слабые места других стран чтобы их захватить и сделать Египет самой большой страной. Чтобы покупать что-нибудь я работал(а) а Фараон просто сидел с его охраной. Потом мы пошли искать пропитание как Фараон все выпил и съел. Вскоре когда мы вернулись с неудачного похода Фараону нечего не сделали а меня сделали рабом и заставили строить пирамиду. Но однажды отец Фараона умер. И из за этого Фараону пришлось стать правителем Египта. Но он в первую очередь освободил меня из рабства. И я пришло к нему и говорил "Фараон а зачем ты отпустил меня из рабства?" и Фараон сказал мне. "Так ты ведь и был в рабстве когда мы в походе были и ещё я освободил тебя потому что ты мне таскал за мной вещи и жавоволся. Поэтому я тебя и отпустил". С тех пор Мы стали лудшими друзьями.

По́льська кампа́нія (нім. Polenfeldzug; 1 вересня 1939 — 6 жовтня 1939) — військова операція збройних сил Німеччини, Словаччини та СРСР проти Польщі з метою анексії Польщі. Розпочата Німеччиною та Словаччиною 1 вересня 1939 року. У відповідь Велика Британія і Франція, згідно з попередніми домовленостями з польським урядом, 3 вересня 1939 року оголосили війну Німеччині, що ознаменувало початок Другої світової війни. 17 вересня у конфлікт втрутився Радянський Союз — союзник нацистської Німеччини — і окупував східні області Польщі.

Объяснение:

начебто все

Объяснение:

Підписання Німеччиною та СРСР договору про ненапад, а також таємного протоколу про розмежування сфер впливу у Центрально-Східній Європі (пакт Молотова-Ріббентропа) 23 серпня 1939 р. розв’язало руки Гітлеру і вже 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, розпочавши Другу світову війну. Тим часом, Радянський Союз, який, згідно з таємним протоколом, отримував східну частину Польщі, вичікував і готувався до здійснення широкомасштабної агресії зі сходу. Лукаво запевняючи поляків у своїй нейтральності, СРСР розпочав приховану мобілізацію. В той час Гітлер був занепокоєний зволіканням радянського наступу, який мав продемонструвати, що в нього є могутній союзник на Сході, і остаточно закрив би Кремлю шляхи для угоди з британцями та американцями. Починаючи з 8 вересня, німецька дипломатія декілька разів наполягала на тому, щоб Радянський Союз розпочав негайну інтервенцію проти Другої Речі Посполитої. Однак радянське вторгнення не починалося. Сталін побоювався, що синхронний з Німеччиною напад на Польщу може призвести до оголошення війни Радянському Союзу зі сторони Великої Британії та Франції. У Кремлі гарячково шукали формального приводу для агресії.

Врешті-решт, під тиском Німеччини, яка почала розігрувати «українську карту» проти Москви, намагаючись у такий іб прискорити прийняття рішень у Кремлі щодо вступу у війну проти Польщі (німці неприховано заговорили про можливість створення «Західноукраїнської держави» на територіях на схід від німецької зони впливу), 17 вересня 1939 року Й. Сталін, вірний своїм домовленостям з Третім Рейхом, повідомив німецького посла В. Шуленбурга у Москві про початок військових дій проти Польщі. В повідомленні зазначалося, що «Радянський Союз вважає своїм обов’язком втрутитися для захисту своїх українських і білоруських братів».

У радянському наступі проти Польщі взяли участь понад 466,5 тис. регулярних військ у складі двох фронтів (Український фронт –265,7 тис., Білоруський фронт – 200,8 тис. солдат). Ці сили одержали завдання блискавичним ударом розбити польську армію і вийти на лінію розме­жування з німецькими військами, передбачену таємним протоколом, - лінію річок Піси, Нарви, Вісли і Сяну. Наступ Червоної армії став повною несподіванкою для польського політичного керівництва і військового командування, які не змогли прийняти адекватних рішень та організувати на­лежного опору. Головнокомандувач маршал Е. Ридз-Смігли видав директиву, що передбачала відступ польських частин до Румунії та Угорщини. В документі зазначалося: «з більшовиками не воюва­ти, хіба що в разі наступу з їхнього боку чи спроб роззброєння частин».

Одержавши повідомлення про перехід Червоною Армією польського кордону, німецьке командування віддало наказ військам зупинитися на лінії Сколе — Львів — Володимир-Волинський — Брест — Бєлосток. В ніч з 17 на 18 вересня радянськими військами було захоплено Тернопіль, 18-19 вересня – Сокаль, Броди, Бібрку, Рогатин і 19 вересня війська підійшли до Львова. 22 вересня 1939 р. польський гарнізон на чолі з генералом В. Лянгнером капітулював перед Червоною армією, за умови дозволити відступ польським військовим частинам. Проте роззброєні колони були оточені підрозділами НКВД. Більшість офіцерів потрапили у концтабори і були знищені весною 1940 р. Після остаточного розмежування демаркаційної лінії німецькі війська передали СРСР 22 вересня м. Брест, де було проведено спільний військовий парад, а 24 вересня – м. Дрогобич.

В ході радянського наступу Польща втратила 452,5 тис. осіб полоненими, з них 18,8 тис. офі­церів. Трофеї Червоної армії становили: 900 гармат, 10 тис. кулеметів, 300 тис. гвинтівок, 150 млн. набоїв, близько 1 млн. артилерійських снарядів, майже 300 літаків і т. д. Частина польських військових зуміла врятуватися і перейшла на територію Угорщини (понад 50 тис. ос.), Румунії (близько 25 тис. ос.), Литви (близько 14 тис. ос.) та Латвії (близько 1,6 тис. ос.).

У ході наступу Червоної армії було врегульова­но проблему розмежування радянських і німець­ких військ. 28 вересня 1939 р. між Німеччиною та СРСР було підписано договір про дружбу і кордон, який зафіксував розподіл Речі Посполитої між двома країнами-агресорами. В окупованій червоними військами Галичині та Волині розпочалися масштабні перетворення (радянізація). Ці події увійшли в історію як «золотий вересень».