Завдання. Повідомлення про Англію 11-15 століття .

Після підкорення Англії нормандським герцогом Вільгельмом Завойовником і його коронації у 1066 р., впродовж наступних декількох століть долі Англії та Франції були тісно пов’язані. Англійські королі, як володарі великих територій у Франції, вважалися васалами французьких королів.

Особливістю розвитку Англії в XI – на початку XIV ст. було формування централізованої держави зі становим представництвом. Посилення королівської влади розпочалося ще за правління Вільгельма І Завойовника (1066-1087 рр.). Зокрема він уперше в середньовічній Європі 1086 р. здійснив перепис населення й земель, а також запровадив поділ країни на графства, очолювані королівськими шерифами.

Правнук Вільгельма І, Генріх ІІ Плантаґенет (1154-1189 рр.), крім Англії, успадкував чимало володінь у Франції. Вони значно збільшилися після одруження Генріха ІІ з герцогинею Алієнорою Аквітанською. У придане він отримав південно-західну Францію, залишаючись при цьому васалом французького короля. Для зміцнення центральної влади Генріх ІІ здійснив декілька реформ. За судовою реформою кожна вільна людина могла за певну плату отримати дозвіл на розгляд своєї справи не в феодальному, а в королівському суді присяжних. За військовою реформою обов’язкова служба рицарів у королівському війську (40 днів на рік) могла бути замінена сплатою “щитових грошей”, за які утримувалися найманці. За лісовою реформою усі ліси Англії оголошувалися власністю короля, який мав необмежені права на користування ними.

По смерті Генріха ІІ престол успадкував його син Річард І Левове Серце (1189-1199 рр.). Він був блискучим полководцем, талановитим поетом і музикантом, але досить поганим королем. За все своє правління він провів в Англії лише кілька місяців. Бажання здобути славу непереможного рицаря штовхало Річарда до участі в хрестових походах і війнах проти Франції. У цей час Англією замість нього правив королівський намісник.

я отримала за це ів

Реализм (вещественный, действительный) - творческий принцип правдивого, объективного отражения действительности. Реализм возник как преемник-оппонент романтизма.

В разных видах и жанрах искусства формы и приемы отражения действительности различны. Реалистичным является не всякое внешне достоверное изображение действительности, а только лишь в единстве с правдивым отражением существенных сторон реального мира. (В этом состоит различие между реализмом и натурализмом. )

Имя новому движению в живописи дал Гюстав Курбе (1819-1877). В 1855 г. он организовал свою персональную выставку в Париже и назвал ее «Павильон реализма» . Курбе хотел учиться только у природы, стремился раскрыть значительность и скрытую поэзию повседневной жизни («Послеобеденный отдых в Орнане» , «Дробильщики камней») .

В пейзажной живописи объективно-предметное отображение действительности воплотилось в творчестве группы художников «барбизонской школы» : Теодор Руссо (1812—1867), Шарль Франсуа Добиньи (1817—1878), Жюль Дюпре (1812—1889) и др. , работавших в 30-60-е годы XIX в. в деревне Барбизон близ Парижа. Они наблюдали и постигали природу в ее многообразных и изменчивых обычных состояниях, воссоздавали подлинный характер национального ландшафта.

Реализм второй половины XIX в. чаще называют критическим. Характерным жанром литературы здесь становится социально-психологический роман. В критическом реализме социально обосновываются формирование и проявление характеров, судьбы людей, общественных групп, отдельных классов, но не судьба общества в целом.

В западноевропейской литературе первыми обозначили реализм главной чертой своего творчества Ч. Диккенс («Домби и сын» , «Оливер Твист») , Стендаль («Красное и черное») . Они видели трудность достижения счастья и независимости личности в обществе, основанном на власти денег. Обогащение для возвышенной и духовно цельной личности недостижимо или духовно разрушительно.

Особую остроту критический реализм обретает в России, где он показывает общество как «темное царство» «униженных и оскорбленных» , «бедных людей» , а страдания человека - как «обыкновенную историю» (А. Пушкин, Л. Толстой, А. Чехов, Ф. Достоевский) .

Русский реализм выдвинул главные идеи новейшего времени - самосовершенствование личности, непротивление злу насилием, смирение.

Русский реализм в живописи ярче всего проявился в творчестве художников-«передвижников» И. Крамского, И. Репина, И. Левитана и др.

В музыке - в творчестве М. Глинки (опера «Иван Сусанин») , композиторов «Могучей кучки» , П. Чайковского, итальянского композитора Дж. Верди (оперы «Риголетто» , «Отелло» , «Аида» , «Травиата») .

Объяснение:

кюй "Аксак кулан". С ним связана легенда о смерти Джучи-хана, якобы наступившей в результате удара разъяренного ранененого беркута. «Кобланды-батыр» для передачи чувств и настроений героев, описания событий и явлений использовались различные художественные приёмы: образные сравнения, эпитеты, гиперболы, антитезы и др.

«Тарих-и Рашиди» содержит много сведений о формировании Казахского ханства, о дальнейших событиях в Жетысу и Восточном Дешт-и-Кыпчаке, падении Могулистана, феодальных войнах, установлении дружеских союзов между казахами, кыргызами и узбеками в борьбе против внешнего врага. В работе также имеется много ценных данных о социально-экономическом положении Южного и Восточного Казахстана в XV-XVI веках, об исторической географии средневекового казахстанского Жетысу, городской и земледельческой культуре казахов.