Как ты считаешь, Калевипоэг действительно существовал или это вымышленный персонаж? Аргументируй свой ответ​

Вот я думаю что так

Объяснение:

Эстонская мифология находится в близком родстве с мифологией финской, соединяя элементы уральского и финно-угорского наследия с влияниями балтийской и германской мифологии.

Основой мировоззрения древних эстов была гармония человека с природой. Люди верили, что у каждого животного, дерева и камня есть душа; верили в духов-хранителей, которые жили в камнях, ручьях и деревьях. Согласно самым древним мифам, следы которых сохранились только в народных песнях, предки эстов верили, что мир возник из яйца. Млечный путь считался стволом мирового дерева ilmapuu или дорогой linnutee, по которой перелётные птицы несли души покойных в иной мир.

В мифологическом мировоззрении эстов важными и значимыми были небесные божества. Верховным божеством древних эстов был Ukko Uku или Vanaisa - Дед. Возможно, что существовал бог грома Kõu, Pikker. В мифах и народных песнях встречаются также персонификации небесных светил — Солнца, Луны, звёзд.

К числу земных богов относились Rõugutaja (покровитель беременных женщин и рожениц), Tuule-ema (матушка-ветер), Metsaisa (лесной дух), Metsik (божество плодородия, покровитель полей и скота) и другие.

Эстонский мир духов завершает целый ряд второстепенных существ: русалки näkk, увлекающие купающихся в водоворот; подземные духи maa-alused, сковавшие корону змеиному царю; домовые; блуждающие души и т. п.

Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.

Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.

Епоха європейського середньовіччя охоплює часовий період V-поч. XVI ст. Християнська церква стала головною ідеологічною силою, яка визначала весь розвиток культури і освіти в цю епоху.

Церква категорично заперечувала майже всю спадщину античної культури, крім латинської мови. Латинська мова стала мовою тогочасної європейської освіченості. Цією мовою велося богослужіння в католицькій церкві, вона ж була i мовою науки. Нею були написані основні твори церковної літератури, зокрема богослужбові книги.

В епоху, що розглядається, у Західній Європі склалися такі основні типи виховання й освіти: церковне, рицарське, бюргерське та стихійне. Окремим було виховання жінок.

Церковне виховання – основний тип середньовічного виховання. Воно здійснювалося у християнських родинах i головним чином в церковних школах, які тоді були найпоширенішими.

У церковних школах практикувалися суворі покарання, оскільки вони, як стверджувалося, сприяють нню душі, виганяють диявольське начало з людини, полегшуючи цим шлях до спокутування гріхів.

Церковні школи, які призначались тільки для хлопчиків, ділилися на кілька різновидів: монастирські, соборні (або кафедральні) та парафіяльні.