Краткий рассказ от имени крестьянина. Параграф 11, учебник истории средних веков Агибалова.

Реферат по литературе Д.А. Фурманов Чапаева

Биография Д. А. Фурманова
ДЕТСТВО И ГОДЫ УЧЕНИЯ (1891-1914)
Дмитрий Андреевич Фурманов родился 26 октября (7 ноября по новому стилю) 1891 года в селе Середа. Костромской губернии (теперь город Фурманов, Ивановской области). Его отец Андрей Семенович происходил из крестьян Ярославской губернии; мать Евдокия Васильевна была дочерью сапожника из города Владимира.
Дмитрий рос третьим ребенком в семье. Это был бойкий и любознательный мальчик. Поступив в 1899 году в Иваново-вознесенское шестиклассное училище и едва выучившись грамоте, Митяй (так звали Фурманова в семье, так позднее называли его друзья) быстро пристрастился к чтению. “Читал много. Горячим запоем, особенно усердно Конан-Дойля, Жюля Верна, Майн Рида, Вальтера Скотта и в этом роде”,- писал Фурманов в автобиографии, вспоминая детские годы. Наряду с иностранными авторами в круг чтения будущего писателя рано вошли русские классики - Жуковский, Пушкин, Лермонтов, Тургенев и др Русский язык и литература становятся любимыми предметами Фурманова
В мае 1905 года. когда Митяй заканчивал шестиклассное училище, в Иваново-Вознесенске началась крупная забастовка, длившаяся 72 дня Руководили забастовкой большевики, профессиональные революционеры Ф А Афанасьев, М В Фрунзе, А С Бубнов. Н И Подвойский и другие. В ходе забастовки ивановские пролетарии создали Совет рабочих депутатов. Это был первый Совет в нашей стране - прообраз Советской власти Он фактически руководил всей жизнью в городе, с решениями Совета вынуждены были считаться даже местные фабриканты
Фурманову в это время шел четырнадцатый год Конечно, он во многом не разбирался, его семья была далека от революционной борьбы Но с юных лет в Дмитрии жило сочувствие к угнетенным, и в дни революции 1905 года все его симпатии были на стороне бастовавших рабочих Вместе с товарищами он пробирался на знаменитые собрания на берегу Талки, где заслушивался речами, распевал революционные песни Среди стихотворений этого времени, написанных Фурмановым, есть одно, посвященное памяти “заступника люда” Возможно, оно связано с конкретным событием - убийством черносотенцами руководителя иваново-вознесенских рабочих Ф А Афанасьева, известного под кличкой “Отец” Позднее, в 1925 году. Фурманов вернулся к своим впечатлениям о днях первой русской революции в Иваново Вознесенске и написал очерки “Как убили Отца” и “Талка”
Осенью 1905 года Дмитрий поступил в торговую школу, которая готовила счетоводов, бухгалтеров и торговых работников Но коммерческие науки не интересовали юношу Окончив эту школу в 1908 году, он через год сдает экзамены в Кинешемское реальное училище
Кинешемский период - важная веха в биографии будущего писателя В это время шел процесс формирования его мировоззрения, вкусов и наклонностей Со свойственной ему страстью, трудолюбием и организованностью Фурманов весь отдался учению, в котором видел “тот путь, что ведет к правде, к истине, к абсолютному счастью, если только таковое возможно” Однако менее всего он рассматривал ученье как простое “прохождение программы” Для него оно значило широкое духовное развитие, активное чтение, стремление выработать свой взгляд на мир Заслуживает внимания восторженное отношение Фурманова к книге “Да' - утверждал он - Много может сделать с человеком книга Хотя я не очень-то уважаю Леонида Андреева, а все же люблю его выражение “Если бы человек сделался богом, то пределом его была бы книга'” Книга по-моему,- самый верный пособник по пути к совершенству”
Фурманов не просто “глотал” книги, а читал их в определенной системе, глубоко задумывался над прочитанным Об этом свидетель
ствуют записи в юношеском дневнике В круг чтения входили произведения русских классиков, изучавшихся в реальном училище (от Н Карамзина и А Пушкина до Л Толстого и Ф Достоевского), и не включенные в программу И Никитин, А Мельников-Печерский, А Чехов, С Надсон и другие
Юноша с увлечением читает М Горького, А Куприна, Л Андреева. В Шекспира, Дж Мильтона, Д Байрона, Ч Диккенса, а также произведения критиков и философов В Белинского, Н Добролюбова. Д Писарева, Аристотеля, Платона, Бюхнера и др.

Всі східні Церкви традиційно розділені на дві великі групи: дохалкедонські Церкви, з тих чи інших причин не визнали визначень Халкідонського собору, і Халкідонські Церкви, які визнали рішення цього собору. В силу неприйняття христологічних формулювань Ефеського або Халкідонського соборів так звані дохалкідонські Церкви, очевидно, вважалися, несторіанськими або монофізитськими. Сьогодні, завдяки міжконфесійному богословському діалогу, вдалося з'ясувати, що різні формулювання не порушують спільності віри в таємницю Христа - істинного Бога й істинної людини. Тому сьогодні всі ці Церкви називають «Древніми східними Церквами» або «Східні православні Церкви». Решта східних Церков, що не знаходяться в спілкуванні з Церквою Риму, називають східними Церквами візантійського обряду, і часто під узагальнюючим терміном «православні» маються на увазі віруючі саме цих громад, оскільки їх присутність в Європі найбільш помітна, а контакти найбільш часті. Віруючих православних Церков не можна плутати з віруючими східних католицьких Церков, що знаходяться в спілкуванні з Римом, хоча схожість між ними велика - в тому, що стосується здійснення богослужінь, духовності, богослов'я та дисципліни. Православні богослови, що міркують про відмінності між католиками і православними, перш за все мають на увазі католиків латинського обряду.-спільні

По-перше, в католицизмі і православ'ї по-різному тлумачиться догмат сходження Святого Духа: у католиків — від Бога-Отця і Бога-Сина (згідно з рішенням Толедського вселенського собору 589 р. про філіокве); у православних — від Бога-Отця.

По-друге, немає згоди між католиками та православними і з питання щодо буття людей після їхньої смерті. У православ'ї — це Рай і пекло, у католицизмі — ще й чистилище. Вчення про чистилище розробив італійський середньовічний філософ, знаменитий систематизатор схоластики Фома Лквінський (1225—1274), а догмат про нього прийняв у 1439 р. Флорентійський собор і підтвердив у 1562 р. Тридентський собор.Перші п'ять століть існування християнська церква була під владою авторитету Папи Римського. Це завдавало безліч труднощів східним церквам, що концентрувалися навколо Константинополя. Суперечності виявилися непримиренними. Розкол у християнстві став неминучим. Незважаючи на спроби подолати його, він існує і в наш час.

Католицька церква — найбільше відгалуження у християнстві. Вона об'єднує майже 60 % християн, вважає себе представницею першої форми їх релігії. За століття після розколу в ній склалися догмати, культові ритуали й обряди, що суттєво відрізняються від православних.-відмінні