Таблица великой французской революции. правители идеи итог напишите

Дата Событие
1787 год Принятие решения Людовиком 16 о собрании нотаблей
5 мая 1789 года Заседание Генеральных штатов в королевском дворце в Версале
17 июня 1789 года Генеральные штаты провозгласили себя Национальным собранием
20 июня 1789 года Историческая клятва депутатов Национального собрания о выработке и принятии Конституции Франции
9 июля 1789 года Национальное собрание провозгласило себя Учредительным
14 июля 1789 года День взятия Бастилии
4-11 августа 1789 года Принятие серии декретов (законов, указов), уничтоживших феодальный строй во Франции
26 августа 1789 года Принятие Декларации прав человека и гражданинаНоябрь 1789 года Принятие решения о покрытии долгов за счет церковного имущества
Июнь 1791 года Закон Ле Шапелье о запрете проведения забастовок и создание рабочими своих организаций
21 июня 1791 год Побег короля и королевы из Парижа
17 июля 1791 года Подавление демонстрантов на Марсовом поле королевскими войсками
3 сентября 1791 года Принятие первой в истории Франции КонституцииАвгуст 1791 года Договор Австрии и Пруссии с Францией о поддержке французской монархии Февраль
1792 года Заключение военного союза между Австрией, Пруссией и Францией Март 1792 года Увольнение из правительства королем министров-фельянов и назначение вместо них жирондистов
20 апреля 1792 года Объявление войны Австрии
11 июля 1792 года Призыв к народу Законодательного собрания о том, что Отечество в опасности!
10 августа 1792 года Отрешение короля от власти и заключение его под арест в замок-тюрьму Тампль
3 сентября 1792 года Захват прусскими войсками города-крепости Верден2-6 сентября 1792 года Разгром городских тюрем и кровавая расправа над «врагами Отечества» простолюдинами
20 сентября 1792 года Первая победа французской армии над пруссаками у деревеньки Вальми
20 сентября 1792 года Начало работы Национального конвента
22 сентября 1792 года Провозглашение Франции Республикой
21 января 1793 года Смертельный приговор и обезглавливание Людовика 16 Октябрь 1793 года Казнь Марии-Антуанетты (жены короля)
1 февраля 179 года Объявление Конвентом войны Англии.

Теология или религиоведение.

Религиоведение - область науки, которая изучает мировые религии, их традиции, обычаи, верования, а так же формирование религий и их течений. Религиоведы не всегда являются религиозными людьми, если это ученые, то скорее историки, которые рассматривают религию как предмет изучения в контексте развития человечества и значимости религии для цивилизации. Религиоведение включает в себя несколько основных разделов, это:

1. философия религии

2. социология религии

3. психология религии

4. феноменология религии

5. семиотика религии

6. история религии

7. антропология религии

Qwertyuiop

2 та 3. Церковний Собор в Бересті 1596 року офіційно проголосив про розірвання стосунків з Константинопольським патріархатом та об'єднанням з Апостольською Столицею, за умов підлеглості Папі Римському, визнанням основних католицьких догм та збереженням православної обрядовості. Це мало б бути об'єднанням християн після розколу (1054 р.) та можливість мати рівні права з католиками в Речі Посполитій. Тісніше зв'язати українців з білорусами та поляками та від'єднатись від Москви.

Внаслідок укладення унії те православне духовенство, яке визнало її рішення, було зрівняне в правах з католицьким, звільнялося від сплати податків та виконання інших повинностей. Єпископам були обіцяні місця у сенаті Речі Посполитої, але ця обіцянка не була виконана урядом. Шляхта та міщани, що прийняли унію, також урівнювались у правах з католиками латинського обряду і одержали право займати посади у державних та міських урядах Речі Посполитої.

Одразу ж після Берестейського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість: Київська, Володимир-Волинська, Турово-Пінська, Луцька, Холмська та Полоцька. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її згодом – відповідно у 1692 та 1700 рр. У результаті Берестейської унії митрополит М. Рогоза, який перейшов був на її боці, оголосив Київську митрополію унійною. З 1596 до 1620-х рр. (офіційно до 1633 р.) у Києві існувала лише уніатська митрополія.

У силу протиріч, від початку закладених при підготовці і укладенні унії 1596 р., вона не знайшла широкої підтримки в українському суспільстві. Одразу ж після Берестейської унії почалося протистояння між її прихильниками і противниками. Крім духовенства і братств, до боротьби долучилося козацтво. Церква поділилася на два табори: ієрархія, частина духівництва, частина шляхти й міщанства прийняли унію.
Польський уряд не виконав своїх обіцянок уніатам і не зрівняв у правах їх духівництва з римо-католицьким, бо поляки-католики, крім короля, майже не співчували унії, яка перешкоджала подальшій латинізації і полонізації українців.
У 1629 р. в Києві скликано церковний собор з метою примирити прихильників православної і уніатської (греко-католицької) церков в Україні. Представником короля Сиґізмунда III Вази на ньому був православний маґнат Адам Кисіль, відомий як захисник православної віри, що підтримував контакти і з кліром греко-католицької церкви. У січні 1633 р. польським сеймом затверджено державно-політичний акт, виданий королем Владиславом IV Вазою, що узаконював існування православної церкви в Україні.
На провінційних сеймиках в Україні обговорювалося питання про необхідність повернення православним віруючим їхніх прав та власності, яких вони були позбавлені після укладення Берестейської унії. Так, на сеймику в Прилуках запорозькі козаки склали для своїх делегатів інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про відновлення прав православної церкви.
Утиски щодо православної церкви стали однією з причин козацьких повстань аж до їх переростання у війну під проводом Б. Хмельницького. Натомість православ’я стало їх ідеологічним забарвленням. Тим не менше, релігійне протистояння після Берестейської унії не лише розколювало українське суспільство, а й пожвавило культурно-національний рух, інтелектуальне життя, книгодрукування тощо. Незважаючи на певний опір православних кіл, зокрема деяких православних маґнатів, шляхти, братств і козацтва, до 1623 р. понад 1,8 млн. українців і білорусів прийняло церковну унію.