Почему войска чингиз хана не могли захватить город отрар в течение 6 месяцев

Город был хорошо зашешён

И осаду не возглавил сам Чингиз хан а его сыновья

И защитники не хотели сдаться просто так

 В первой половине XVIII века как в России, так и в Европе были созданы десятки или даже сотни образцов многоствольных установок. Но, увы, всех их объединяло одно: на испытаниях — быстрая стрельба, много огня и дыма, а на поле боя — крайне малая эффективность.  В начале 1756 г. под руководством Шувалова была спроектирована двухствольная установка, названная «Близнята». Орудия имели калибр 8 фунтов и могли стрелять одновременно как 8-фунтовыми ядрами, так и 6-фунтовыми бомбами. Длина ствола составляла 8 калибров, торели и винграда стволы не имели. Зарядная камора коническая. По вышеупомянутым причинам выпуск «Близнят» при Шувалове ограничился опытными экземплярами

Історія пов'язує козаків з державою Сефевідів через воєнні конфлікти, що відбувалися в 17 столітті. У той час Сефевідський шах Аббас ІІ переслідував мету розширення своєї території і був у пошуку союзників для цього. Козаки, на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким, теж перебували в складному геополітичному становищі та шукали захисту і підтримки. У такій ситуації вони уклали союз зі своїми тодішніми ворогами - Османською імперією - та з Сефевідською державою.

Спочатку козаки відправили Даниила Апостола з дипломатичними місіями до Сефевідів, і пізніше козацькі загони до перебрати важке обладнання через Кримську землю до Персії. Згодом Богдан Хмельницький відіслав до Персії Айдара, який став найближчим порадником Аббаса ІІ. Айдар допоміг відстояти перські кордони від нападу турків та росіян та забезпечив козакам землі для життя на півночі Каспійського моря.

Між козаками та Сефевідською державою були укладені договори, що передбачали взаємну до та торгівлю. Також було встановлено дипломатичні відносини - козаки послали до Тебризу своїх послів, а Сефевідський шах відповів аналогічно. Співпраця між козаками та Сефевідською державою залишалася досить стійкою та тривала ще деякий час після загибелі Хмельницького.