Матириал об оторарской битве и завоевания монголов

Монгольские завоевания — войны и походы армий Ченгесхана и его потомков в XIII в. в Азии и Восточной Европе. Завоевания Монгольской империи привели к опустошению обширных регионов, покорению многих народов, разрушению городов и памятников культуры. На захваченных территориях возникли государства: золотая орда, государство Хулагуидов и др.

Духовная сфера в России начала изменятся с её появления.Все изменения в этом сфере людям больше понимать свои ценности и приоритеты,больше узнавать мир.Взять например школы.Они людям приобретать знания и являются одним из объектов духовного общество.
Во второй половине столетия стали популярными индивидуальность и непохожесть людей.Наступила эпоха безлюдного производства.XX века — две качественно различающиеся социо-кулътурные эпохи. В первой половине произошли две мировые войны, во второй — ни одной.Процессы обновления, или модернизации, затронули все страны мира и каждого человека в отдельности. Ученые придумали теорию модернизации, а художники — новый стиль в искусстве, названный модернизмом.

1-Супремати́зм — напрям авангардного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку XX століття.

Неді́льні шко́ли — безкоштовні школи для дорослих в Україні, які працювали в неділю та святкові дні й давали початкову освіту.

Реалі́зм — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах.

Кубізм — авангардна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву.

6-Михайло Грушевський: Батько — Сергій Федорович Грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. За сімейною традицією батько здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював на педагогічній ниві: викладав у Переяславській і Київській семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі, був автором відомого у дореволюційній Росії підручника з церковнослов'янської мови. Мати — Глафіра Захарівна Опокова, походила з сім'ї священнослужителів із містечка Сестринівка. У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського. Михайло Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття.

Дід Михайла Грушевського — Захарій Іванович Оппоков, який благословив онука на навчання в Києві, в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира, — і йому було дароване дворянство.

Історик народився і провів перші три роки свого життя: «в піарських будинках, де містилась семінарія і мав своє помешкання мій батько». Йдеться про будинок колишнього монастиря ордену піаристів та організовану ними на Люблинській вулиці школу для шляхетської молоді. Михайло був охрещений першим православним настоятелем церкви Іоанна Богослова в Холмі — протоієреєм Яковом Крашановським. Хрещення відбулося або в самій церкві, або поруч на плебані. Хресними батьками стали дружина Ф. Лебединцева — Юлія (з відомого київського роду Григоровичів-Барських; нар. 1839 р. — пом. 1868 р. у Холмі) та Федір Кокошкин, комісар комісії селянських справ у Красноставі.

Грушевський мав неоднозначну точку зору щодо незалежності України та більшовицького перевороту в Петербурзі. Він отримав основну вищу освіту в російських навчальних закладах, перші політичні кроки робив у 1894—1914 роках, працюючи у Львівському університеті, але згодом все більше уваги приділяв Києву.

Грушевський схилявся до думки, що Російська імперія з часом має демократизуватись і перетворитись на федеративну державу. Повернувшись у результаті Лютневої революції до Києва після сибірського заслання, Грушевський очолив Центральну Раду. Він вважав, що Україна має стати частиною нової федеративної російської держави, і лише наступ більшовиків у січні 1918 року примушує Михайла Сергійовича із соратниками оголосити незалежність.

Протягом всієї помітної політичної діяльності Грушевський мав різні точки зору на майбутнє країни. Так, під час Гетьманату він відхиляє пропозицію Скоропадського очолити Академію наук України, згодом виявляє прихильність до радянської влади, налагоджує контакти з II інтернаціоналом. Після ліквідації Української держави Грушевський, незважаючи на відомі вже тоді репресії проти українського народу, звертається до більшовиків із пропозицією повернення до Радянської України

Він мудрий сильний славний, завжди приймав зважені рішення. Мені подобається ця особа.

ИЗВЕНЯЮСЬ ЧТО МАЛО ОТВЕТОВ УЖЕ СКОРО Я Б НЕ МОГ ПИСАТЬ