Значения великой отечественной войны в россии

Відповідь:

Територіальний поділ та місцева адміністрація українських земель у складі Великого князівства Литовського, Королівства Польського та Речі Посполитої не були сталими і за 300 років (з 1340 до 1648 pp.) кілька разів змінювалися. Тривалий час зберігалися старі адміністративні одиниці - князівства, уділи, волості та верви. Першою їх ліквідувала Польща в Галичині (1434 p.), а потім і Литва - 1471 р. ліквідовано останнє Київське князівство, запроваджена воєводська система, яка остаточно закріпилася Люблінською унією 1569 р. Саме після неї склалася така адміністративна структура з відповідною місцевою адміністрацією.

Найбільшою адміністративною одиницею вважалося воєводство на чолі з воєводою, якого призначав князь (король). Йому належала військова, виконавча та судова влада у воєводстві, він очолював місцеву адміністрацію - уряд. Заступниками воєводи були каштеляни та старости. Всього на території сучасної України у різні роки існувало повністю або частково 7 воєводств: Руське (1434 p.), Подільське (1434 р.), Белзьке (1462 p.), Київське (1471 p.), Брацлавське (1566 р.), Волинське (1566 р.) та Чернігівське (1635 p.). Воєводства поділялися на різну кількість noвimiв, на чолі з повітовим старостою, тому іноді вони і називалися староства. Руське воєводство поділялося не на повіти, а на землі. Центральний повіт воєводства очолював каштелян - комендант.

ответ:ответ: Наслідки Кревської унії.

• унія викликала опір литовського боярства, підтриманого частиною руської знаті, очолив боротьбу князь Вітовт. Два останні пункти державно-політичного союзу фактично не були втілені у життя. У 1392 р. він був визнаний довічним правителем Великого князівства Литовського (князював до 1430 р.);  

• початок роздачі українських земель польським феодалам, поширення католицизму

• у 1434 р. Польща із земель Галичини створила Руське воєводство, тоді ж до Польщі було приєднано західне Поділля і створене Подільське воєводство, існувало також Белзьке воєводство;

• 15 липня 1410 р. відбулася вирішальна битва військ Тевтонського ордену з об’єднаною польсько-литовською армією, у складі якої було чимало українських і білоруських вояків. Німецькі лицарі були розгромлені, згодом вони навіть визнали васальну залежність від Польщі.