Эссе по , , глупость и тщеславие-неразлучные подруги”

Востоковед-тюрколог, этнограф, археолог, академик Петербургской Академии наук. Родился в Берлине, там же закончил университет по отделению восточных языков. В 1859 г., после принятия присяги на подданство России, был зачислен на действительную службу в штат Алтайских горных заводов преподавателем немецкого языка Барнаульского

окружного (горного) училища. В 1860–1870 гг., ежегодно летом, совершал путешествия по Алтаю, Сибири, Казахстану, Средней Азии, собирал материалы по языкам, фольклору, этнографии и археологии тюркских народов. Результаты исследований обобщил в фундаментальном труде, принесшем автору мировую известность «Образцы народной литературы тюркских племен» (1866–1907). С именем Радлова связано начало археологического изучения Алтая

У 1870-1890 роках Антонович їздив у відрядження та експедиції, співпрацював із місцевими дослідниками. Під час наукової подорожі по Дністру в межах сучасної Вінниччини та Хмельниччини звернув увагу на печери Середнього Подністров’я, дослідивши які написав статті “Про скельні печери на березі Дністра” (1894) та “Бакотський скельний монастир” (1891). Також Антонович відкрив низку пам’яток неоліту й започаткував археологічне вивчення знайдених артефактів. Написав: “Археологічні знахідки і розкопки в Києві і Київській губернії” (1879), “Археологічна карта Київської губернії” (1895) і “Археологічна карта Волинської губернії” (1901).