1.какие указы павла 1 продолжили политику предшественников? 2. какие действия павла 1 отличались от внутренней и внешней политики екатерины 2?

У XIV – XV ст. Італія залишалася політично роздробленою країною із різноманітними формами державності. Південна Італія і Сицилія входили до складу створеного норманами Сицилійського королівства (з XV ст. воно називалося Королівством Обох Сицилій). Середню Італію обіймала Папська область — теократична держава Римських пап. У Північній і частково Середній Італії склалося кілька десятків держав, сильнішими з яких були Венеціанська і Генуезька республіки, герцогство Мілан, Флоренція та інші, що формально входили до складу Священної Римської імперії (крім Венеції).

У другій половині XIII ст. колись могутнє централізоване Сицилійське королівство вступило в період занепаду. Воно стало об’єктом зазіхань із боку французів (Анжуйська династія) і Араґону. У 1302 р. Сицилія потрапила під владу Араґону, а в Південній Італії (Неаполітанському королівстві) закріпилася династія Анжу. Тривалі війни призвели до занепаду країни.

Держава розпалася на окремі феодальні володіння. Неаполітанські королі потрапили в залежність до флорентійських, генуезьких і венеціанських купців та банкірів. На Неаполітанське королівство висунув претензії король Араґону, який у 1442 р. домігся свого. Під владою Араґону Сицилія і Неаполітанське королівство мали короткий період стабільності, економічного та культурного піднесення.

Главная причина преследований сторонников христианства заключалась в их отказе признавать культ императора и участвовать в государственных религиозных церемониях.

Существует легенда, что накануне битвы у Мульвийского моста, победа в которой принесла Константину императорскую власть, он видел крест с начертанными на нем словами "Сим победишь". После этого, в 313 году Константин издал эдикт о свободном исповедании христианства гражданами Римской империи, благодаря чему оно из религии гонимой начало превращаться в господствующую.

Христианство сделало возможным духовную общность людей, принад­лежащих самым разным расам и национальностям. Духовный универсализм позволил христианст­ву стать мировой религией, заложив основы понимания самоцен­ности человека безотносительно к его расе, национальности, со­словию, классовой принадлежности.

Объяснение: