Цікаві факти про александра македонського

Уолександра великого були очі різного кольору. а саме карого і блакитного. це рідкісне явище називається - гетерохромія і зустрічається тільки у 1 % населення землі. 2.у олександра було високе обличчя і різкий голос. 3.неймовірно, але олександр македонський був епілептиком, так само як і юлій цезарь. до того ж олександр і юлій народилися в липні. 4.олександр, як і його батько - філіп, страждав скалеотичним розладом шийних хребців. 5.шия короля була викривлена так, що здавалося, ніби він увесь час дивиться вгору під кутом. 6.олександр македонський був невисокого зросту за македонськими стандартами, але при цьому у нього була коренаста тілобудова. 7.у нього погано росла борода, що відрізняло його від іншої македонської знаті. 8.історики всього світу визнають олександра великого, як найбільшого генерала і завойовника за всю історію людства. 9.олександр не програв жодної військової компанії. 10.тактичні схеми олександра у військових академіях і внз всього світу і сьогодні. 11.олександр відрізнявся особливою вдачею та імпульсивним характером. 12.македонський проявляв великий потяг до знань і філософії, дуже любив читати. 13.завдяки своїй харизматичності і силі духу, олександр зміг стати великим вождем для людей. 14.олександр вчився у великого грецький філософа арістотеля. 15.багато хто з учнів, які вчилися з олександром, стали його друзями і генералами, їх часто називали "компаньйони". 16.коня запропонував македонському царю філіпу ii торговець з фессалії філонік за 13 талантів, що було величезною сумою в ті часи. ніхто не міг приборкати норовливу тварину. олександр схопився на спину коня і поскакав. 17.у батька олександра було сім дружин, тоді як у самого олександра були тільки три дружини: роксана, парисатіда і статіра. 18.сучасні історики говорять, що роксана була однією з найкрасивіших жінок в азії. олександр узяв її в дружини по любові. 19. у олександра македонського були два сини: олександр vi македонський (від роксани) і геракл македонський (від барсіни). обидва його сини були вбиті не повнолітніми. 20.коня олександра македонського звали "буцефал", що означало "голова бика" або "бикоголовий". це був вірний супутник олександра протягом всього шляху в індію. 21.олександр назвав більше 70 міст на честь себе і одне на честь свого коня. 22.від олександра завжди відмінно пахло. 23.після перемоги над персами олександр став одягатися як вони. 24.причина смерті олександра залишається однією з найбільших таємниць стародавнього світу. 25.тіло олександра зберігали в чані з медом.

Велике переселення народів – це умовна назва вторгнень та переселень германських, іранських, тюркських, слов’янських, арабських та ін. племен на територію Римської імперії у IV – VII ст. (приблизно 400-700 роки н.е.) До сьогодні вчені сперечаються з приводу самого поняття «Велике переселення народів». Наприклад, у французькій історіографії, Велике переселення народів називається – «германським вторгненням», в англійській – «період міграцій» або «період варварських навал», в німецькій – «міграція народів».

Щодо причин Великого переселення народів, то тут ще складніше. В сучасній пострадянській історіографії, яка до сих пір, заснована на позитивістсько-марксистському баченні історії, головною причиною Великого переселення народів, вбачається в соціально-економічному факторі – розпад родоплемінного ладу та необхідність нових земель. На підтвердження економічного фактору, історики також часто наводять кліматичний фактор – погіршення клімату на території «варварської периферії» (Північна та Східна Європа за Рейном та Дунаєм), варварські племена були змушені шукати нові землі.

Ще античні автори відзначають культурологічний фактор серед причин Великого переселення народів. Тобто, постійні військові, торговельні та ін. контакти варварів з римлянами призводять то засвоєння (хоч і поверхового) пізньоантичної культури варварським населенням Північної та Східної Європи. Варвари переймають пізньоантична цінності: любов до грошей, розкоші та ін. матеріальних цінностей, і починають проникати в римське суспільство прагнучи отримувати якомога вигідніше соціальне положення. Римляни навпаки поступово «варваризуюється» – поступово засвоюючи варварську культуру, що особливо видно із занепаду класичної латини

На противагу у римському суспільстві відбуваються ще більші культурні зміни. З часів встановлення імперії у 27 р до н.е. – римське суспільство все більше космополітизується, римська культура втрачає свої високі духовні ідеали, серед населення поширюються східні культи. Римляни втрачають свою власну ідентичність, що призводить до поступового розчинення римлян серед інших народів, тому римляни не були готові до виснажливої боротьби з варварськими племенами . Скоріш за все, всі причини діяли комплексно – кліматичний, економічний та культурні фактори були взаємопов’язаними.

 

Готи

Гуни у битві з аланами.Гравюра художника Йогана Непомук Гейгера

У 375 році в Причорноморські степи приходять племена гунів. Як вважається, гуни – це прототюрське племінне об’єднання, які раніше жили в степах Монголії та Китаю (історики ототожнюють гунів з хунну). У 70-х роках IV ст. гуни розбили сарматські племена аланів, які проживали в Приазов’ї та перейшовши Дон розгромили готську державу – вестготи мігрували у Фракію та почали війну з римлянами. Місцеве словянське наслення стало залежним від гунів та разом з гунами приймало участь у їх походах.

У 377 році держава гунів охоплювала території від Волги до Дунаю, і на початок V ст. центром гунської держави було Північне Причорномор’я. Найбільш відомим правителем гунів був Аттіла (готською мовою «батько»). Аттіла переніс цент держави до території сучасної Угорщина та здійснював грабіжницькі походи на території Західної та Східної Римської імперій. Східні римські імператори змогли відкупитися від гунів та спрямували іх на Захід.

У 451 році відбулася грандіозна битва в історії Європи. На Каталаунських полях (сучасна провінція Шампань) зійшлися сили римлян та гунів на сторонах яких воювали германські та інші племена. До сих пір не відомо хто переміг у цій битві, проте Аттіла був змушений відмовитися від походу на Рим. Хоча скоріш за все Аттіла відмовився від походу на Рим не через поразку, а епідемію чуми, яка спалахнула в Північній Італії. Після смерті Атілли у 453 році, імперія гунів розпалася.

Криваві війни та епідемії на території Західної та Східної Європи призвели до скорочення населення Європи, зумовили остаточний занепад античної культури, та відкрили шлях до слов’янської колонізації Балкан.

Література:

Боханов А.Н., Горинов М.М. История России с древнейших времен до конца XX века: Книга I. История России с древнейших времен до конца XVII века. – Москва: ACT, 2001.

Карева В.В. История Средних веков. М.: ПСТБИ. 1999

Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти, Міфи, Коментарі. – Вид. 2-ге, випр.. та доп. – Х.: ВД “ШКОЛА», 2008. – 608 с

Объяснение:

Характер Августа залишився певною мірою загадкою. У період здобування влади він, поза всяким сумнівом, був часом безпринципний і твердий, і прагнення до влади було його головною пристрастю. Отримавши владу, Октавіан став м'якішим і розвинув у собі якості зразкового державного діяча. Він позбувся вад, що їх мав у юності, і почив серед загальної поваги і любові. Август не був генієм, подібним своєму названому батьку Юлію Цезарю, і часто страждав, порівнюючи себе з ним, однак він мав блискучі таланти в області політики і державного управління. Август мудро і помірковано користувався своєю необмеженою владою й ощасливив державу всіма благами миру, після того, як провів її через усі жахи міжусобної війни. Не володіючи генієм Юлія Цезаря, він, однак, завжди ясно намічав собі мету і майстерно користувався всіма нагодами. Він поважав науки, сам навіть був віршотворцем і дав своє ім'я цілій епосі, відзначеній розквітом наук і мистецтв.

Объяснение: