Подумайте, в чём проявились черты новой "оттепели".

Оттепелью принято называть новые меры внутренней политики при правлении Н.С.Хрущева. Эти новые меры были более либеральными, чем прежняя внутренняя политика: расформировывались лагеря, реабилитировались осужденные, в обществе появилась некоторая свобода слова и творчества. Был развенчан культ личности Сталина. Однако не произошло совершенной отмены авторитарного правления, власть партийной бюрократии укрепилась, а о власти выборных Советов уже не могло быть и речи.

Відповідь:

надіюсь до Пояснення:

Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.

Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав  би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].

Средние века стали веком возрождения и становления системы образования в Европе, появляются первые города, а вместе с ними и первые университеты.
Школяры, ваганты, как только не называли средневекового студента, свободного как ветер, романтика.
Давайте же вернемся в это время и увидем сквозь призму образовательного процесса и социальных отношений, кто это студент, до сих пор являющийся главной интеллектуальной силой любого государства. Назовем его Жак, одно из самыз распространенных имен Франции, и пусть он будет учеником самого известного учителя того периода Абеляра.
Жак, сегодня в Париже, завтра он отправляется в Шампань, ведь студент средневековья следует за учителями, чьи лекции им кажутся наиболее интересными.
Жак не богат, для повышения социального статуса, студент должен получить не одно образование.
Он снимает недорогое жилье, горожане не любят студентов, поэтому они осторожны в этом вопросе. Вот Жак на занятиях, он изучает богословие, ведь эта самая главная дисциплина средневекового образования, он учиться письму и умению красиво говорить, даже если не понимает значения слов, Жак обязан их учить, т.к. надо умно выражаться.