Кто стал президентом после свержения диктатуры п. диаса? хто став президентом після повалення диктатури п. діаса?

Франсиско Леон де ла Барра.

Українські землі, що входили до складу Росії, були об'єднані в три регіони — генерал-губернаторства по 3 губернії в кожному: Малоросійська (Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії), Київська (Волинська, Подільська і Київська губернії) і Новоросія (Катеринославська, Таврійська та Херсонська губернії). Губернськими і повітовими центрами були міста, волосними — містечка. Губерніями керували губернатори, яких призначав цар із середовища вищих військових і відомих дворян. Повіти очолювали капітани-справники, яких обирали зі свого середовища дворяни повіту. На чолі волості стояв обраний волосним сходом старшина. Йому підпорядковувалися сільські старости, яких обирали сільські громади.

До складу Австро-Угорщини входили три історичні українські регіони: Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття.  У Буковині найвищою посадовою особою був крайовий президент, а в Галичині — намісник. Вони призначалися цісарем і мали широкі повноваження. Їм підпорядковувались повітові старости, яких призначав міністр внутрішніх справ. Повітові старости призначали війтів, які очолювали сільські громади. У Львові й Чернівцях діяли крайові сейми, що виконували функції органів місцевого самоврядування. Вони опікувалися проблемами торгівлі, освіти, санітарного стану в населених пунктах тощо.

Переважну більшість населення українських земель складало селянство. У Наддніпрянській Україні в сільській місцевості проживало 84% населення, в західноукраїнських землях — 85%.

Путь "из варяг в греки",
название водного торгового пути в Киевской Руси, связывавшего Северную Русь с Южной, Прибалтику и Скандинавию с Византией. Он шёл из Варяжского (Балтийского) моря по р. Неве в Ладожское озеро, затем по р. Волхов в Ильменское озеро, далее по р. Ловать, откуда волоком в Днепр. Впервые термин встречается в "Повести временных лет". Путь возник в конце 9 — начале 10 вв. Наибольшее значение имел в 10 — 1-й трети 11 вв. Южная его часть хорошо знали византийцы. По сведениям Константина Багрянородного (10 в.) , кривичи и др. подвластные Киеву племена весной свозили в Смоленск, Любеч, Чернигов и др. города большие (на 30—40 чел. ) долблёные ладьи — "однодерёвки", которые затем сплавлялись по Днепру в Киев. Здесь их переоборудовали, загружали и отправляли вниз по Днепру. Пройдя 7 порогов (крупнейший Ненасытецкий обходили волоком) , а также скалистое и узкое место "Крарийскую переправу" (где часто устраивали засаду печенеги) , купцы останавливались на острове Хортица, затем, оснастив ладьи морскими парусами (в Днепровском лимане) , плыли вдоль западного берега Чёрного моря до Царьграда (Константинополя) . Существовали ответвления этого пути на р. Западная Двина между Ловатью и Днепром, затем из района Смоленска по р. Каспле; с Днепра на р. Усяж-Бук к Лукомлю и Полоцку.
Путь "из варяг в греки" был связан с др. водными путями Руси: Припятско-Бужским, уходившим в Западную Европу, и Волжским, выводившим в Каспийское море. С юга по пути возили: из Византии — вино, пряности, ювелирные и стеклянные изделия, дорогие ткани, иконы, книги, из Киева — хлеб, различные ремесленные и художественные изделия, серебро в монетах и т. д. : с Волыни — шиферные пряслица и др. С севера по пути возили: из Скандинавии — некоторые виды оружия и изделия художественного ремесла, из Северной Руси — лес, мех, мёд, воск, из Прибалтийских стран — янтарь. Во 2-й половине 11—12 вв. усилились торговые связи Руси с Западной Европой и путь "из варяг в греки" уступил место Припятско-Бужскому, Западно-Двинскому и др.