Пожж. какие новые жанры распространились в в 16 веке назовите известные произведения написанные в этих жанрах. 68

1) борьба против татаро-монгольского нашествия и ордынского ига стала ведущей темой произведений устного народного творчества. среди них особо выделяется сказание о битве на калке, о рязанском богатыре евпатии коловрате, о куликовской битве.  

слагались былины о татаро-монгольском нашествии, в котором сказатели обращались к образам богатырей вокруг старого князя владимира красное солнышко. в хiv-хv вв. заканчивается складывание былинного эпоса. борьба с агрессией немцев и шведов нашли отражение в сказаниях о невской битве и ледовом побоище. новгородские былины о василии буслаеве и садко отражали богатство и мощь независимого вольного города.  

2) в этот период сложился новый жанр устного народного творчества – песни, где в отличие от былин герои, события были конкретными, взятыми из реальной действительности. в песнях отражался подвиг людей пытавшихся остановить орду батыя и о борьбе с игом. в песне об авдотье рязаночке, говорилось о простой горемыке, проявившей большое мужество, когда она уводила из полона - (плена) жителей рязани. надежда на скорое падение ордынского ига была выражена в песне «о щелхане» посвященной восстанию твери.  

во времена монгольского нашествия погибло множество книг, но традиции письменности и книгописания были сохранены. по-прежнему продолжала распространяться грамотность и письменность. об этом свидетельствуют археологические раскопки в новгороде, где были обнаружены берестяные грамоты. уникальной находкой являются берестяные учебные тетрадки новгородского мальчика онцифира. в 14-15 вв. на руси существовали специальные училища для детей, в которых работали учителя - книжники. сведения об этом содержаться в описании жизни святых. в этот период продолжает активно развиваться книжное дело. крупнейшими центрами становятся монастыри, где были книгописные мастерские и библиотеки. особенно известны были троицко-сергеевский монастырь, кирило-белозерский и соловецкий монастыри. так же мастерские существовали и при княжеских дворах. книги, как правило, создавались на заказ и редко на продажу. в 14-15 вв. на смену дорогому пергаменту и бересте пришла бумага, ввозимая из европейских стран (италия, франция) . изменилась и графика письма. уставное письмо сменилось полууставным. а в деловых бумагах утвердилась скоропись.  

3) 14-15 вв. унаследовала публичность .  

4)по-прежнему развивалась летопись, но теперь она во многом носила местный характер. с возвышением москвы объединение земель вокруг нее к тому, что московское летописание начинает приобретать общегосударственный характер. первым летописным сводом стала троицкая летопись, созданная в москве в начале 15 века, одним из самых знаменитых летописных сводов стал московский свод 1479 года. все московские летописи были проникнуты мыслью о необходимости объединения земель и сильной великокняжеской власти.  

5) центральной темой была борьба народа против захватчиков. следствием этого было появление воинской повести. для этого жара было характерно то, что в основе лежали конкретные события, а персонажи реально существовали. одним из памятников этого жанра является повесть о разорении рязани батыем, где осуждались княжеские распри, как главная причина поражения  

под влиянием победы на куликовском поле возникли произведения куликовского цикла. проникнутые мыслью о единстве земель, как залог победы над ордой. «сказания о мамаевом побоище» самое объемное произведение, и «задонщина» , которая тесно связана со «словом о полку игореве» . главная идея «задонщины» - распри ведут к поражению, единство между князьями залог победы над врагом  

6) большое развитие в это время получила житейская .

Після смерті Леніна у 1924 році, розпочалася боротьба між його наступниками за лідерство в партії. Спочатку трійка союзників Сталін, Зінов'єв та Каменєв позбавилася Лева Троцького. Потім Сталін, разом іншою трійкою союзників, Бухаріним, Риковим та Томським, розібралися з Зінов'євим та Каменєвим. Потім Сталін розправився з Бухаріним, Риковим та Томським. І так до кінця життя. Радянський Союз чекала важка і болісна епоха утвердження тоталітарного режиму.

Один з перших в Україні був політичний процес у справі "Спілки визволення України" (СВУ), за яким на лаві підсудних опинилося 45 осіб, в основному представники української інтелігенції. Їх звинувачували в підготовці терористичних актів, у шкідництві, намаганні повалити радянську владу, відокремити Україну від СРСР, сприянні іноземній інтервенції в Україні. Це був справжній політичний спектакль над невинними діячами української культури. Всі звинувачення ґрунтувалися на зізнанні підставних свідків, які перебували на лаві підсудних. Ніяких документальних, речових доказів, які підтверджували б існування СВУ, суд не одержав. За вироком суду "члени СВУ" отримали різні строки ув’язнення, але і після цього "філіали СВУ" продовжували розкривати ДПУ в інших містах України, що спричинило нові хвилі репресій.

Новий виток репресій почався у 1933 році. Приховати таке масштабне лихо, як голод і смерть мільйонів людей, було не можливо, тому влада намагалася відвести від себе можливі звинувачення і перекинути їх на "шкідників" - перед усім фахівців сільського господарства.

Так наприкінці 20-х на початку 30-х років, в умовах утвердження тоталітаризму, в партійно-державній політиці намітилося посилення репресивних заходів щодо інтелігенції. На думку влади, інтелігенція старої генерації вже виконала свою місію. Промисловість була відбудована, індустріалізації потребувала людей нового типу, з психологією, яка не передбачала сумнівів щодо доцільності партійно-державних директив, а виявляла готовність виконувати їх будь-якою ціною. До того ж політика підготовки кадрів технічної інтелігенції, в основі якої був класовий принцип, дала свої результати. Серед кадрів технічної інтелігенції стало менше спеціалістів старої генерації, збільшилась кількість "молодих інженерів".

Посилення тоталітарного режиму передбачало ліквідацію верст населення, які могли критикувати існуючий лад. Владі не потрібна була інтелігенція як носій демократичних традицій. Їй необхідні були люди, які повністю підтримували б її політику, не розмірковуючи щодо її доцільності.

Найжорстокішим щодо репресій був 1937 рік. Суттєво змінилася спрямованість репресій. Якщо наприкінці 20-х – на початку 30-х років вони, в основному були спрямовані проти непманів, "куркулів", старої інтелігенції, то у 1935-1936 р. р. – проти учасників колишньої опозиції, ухилів, небільшовистських партій. З 1937 року репресії захопили широкий загал партійних радянських працівників, командний склад армії, господарників.

Объяснение:

1.Вели́кие географи́ческие откры́тия — период в истории человечества, начавшийся в XV веке и продолжавшийся до XVII века, в ходе которого европейцы открывали новые земли и морские маршруты в Африку, Америку, Азию и Океанию в поисках новых торговых партнёров и источников товаров, пользовавшихся большим спросом в Европе. Историки обычно соотносят «Великие географические открытия»[1][2] с первопроходческими дальними морскими путешествиями португальских и испанских путешественников в поисках альтернативных торговых путей в «Индии» за золотом, серебром и пряностями[3].

2.Вели́кие географи́ческие откры́тия — период в истории человечества, начавшийся в XV веке и продолжавшийся до XVII века, в ходе которого европейцы открывали новые земли и морские маршруты в Африку, Америку, Азию и Океанию в поисках новых торговых партнёров и источников товаров, пользовавшихся большим спросом в Европе. Историки обычно соотносят «Великие географические открытия»[1][2] с первопроходческими дальними морскими путешествиями португальских и испанских путешественников в поисках альтернативных торговых путей в «Индии» за золотом, серебром и пряностями[3].