Твір роздум наслідки впливу людини на природу в середньовіччя 40 надо

Взаємодія природи й людини почалася з незапам’ятних часів. Саме вона давала притулок та їжу нашим прапрадідам. Завдяки природі людина з’явилася і змогла існувати.

По суті, людина є часткою природи, а тому з дитинства повинна навчитися любити природу, охороняти й захищати від руйнування.

Вплив людини на природу величезний. Саме людина несе відповідальність за все, що відбувається в світі: як добре, так і погане. Людські пороки завдають природі колосальної та непоправної шкоди, що призводить до погіршення умов життя на Землі. Варварська експлуатація природних ресурсів спустошує надра. Нераціональне використання питної води призводить до її нестачі й засух, які виникають все частіше. Через непомірне вирубання лісів вимирають рослини та тварини. Багато видів фауни наші діти зможуть побачити лише на картинках і в музеях природознавства у вигляді опудал.

 

Правильне, тобто раціональне й дбайливе, ставлення людини до природи має виховуватися з раннього дитинства. Повзе гусениця по доріжці — не топчи її. Ростуть квіти на галявині — не треба їх рвати, щоб викинути через пару десятків кроків. Знайшов на вулиці кошеня чи цуценя — не бий, а погладь і погодуй. Тоді дитина виросте в милосердну та добру людину, яка буде пам’ятати, що її будинок — це не тільки її квартира, а весь світ, що її оточує.

Але, на жаль, людина уявила себе вінцем природи. Тому природа і мстить повенями й засухами, тайфунами та землетрусами. А ми з кожним днем ​​стаємо все жадібніше, намагаючись вичавити з неї все можливе.

Людина не повинна намагатися панувати над природою, вона зобов’язана співпрацювати з нею, прислухатися до неї. Тільки коли ми почнемо поважати природу, піклуватися про неї, людство й природа стануть єдиним цілим.

Повесть посвящена прославлению победы русских войск над монголо-татарскими полчищами. Фактический материал автор черпал из летописной повести, а литературным образцом ему служило «Слово о полку Игореве» – он использовал поэтический план и художественные приемы «Слова» . В повести сопоставляются события и настоящего. В этом проявляется, по словам Д. С. Лихачева, пафос исторического замысла. Борьба с половцами здесь осмысливается как борьба за национальную независимость.

В «Задонщине» выражено поэтическое отношение автора к событиям Куликовской битвы. Его рассказ, как и в «Слове о полку Игореве» , переносится из одного места в другое: из Москвы на Куликовское поле, снова в Москву, в Новгород, опять на Куликово поле. Настоящее переплетается с воспоминаниями о Сам автор охарактеризовал свое произведение как «жалость и похвалу великому князю Дмитрию Ивановичу» . «Жалость» — это плач по погибшим. «Похвала» — слава мужеству и воинской доблести русских, считает один из современных ученых.

Почти до середины XIX в. обучение казахских детей осуществлялось в мектебах, где главным считалось механическое зазубривание сур Корана. Функции учителя выполнял преимущественно мулла, как правило, не имеющий представления об учебных планах и методике обучения, Мусульманские мектебы в основном посещали мальчики, что стало одной из причин высокого уровня женской неграмотности. В1884 г., например, в мусульманских школах Верненского, Капальского и Сергиопольского уездов обуча­лись 47,5 тыс. мальчиков и всего 17,3 тыс. девочек.

Объяснение: