Вкакой части европы была распространена ли католическая вера

западная римская империя

Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.

Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.

Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.

Осма́н II (осман. عثمان ثانى‎ — Osmân-ı sânî, тур. İkinci Osman, также тур. Genç Osman) (3 ноября 1604 — 20 мая 1622) — султан Османской империи (26 февраля 1618— 19 мая 1622). Осман вёл войну с Польшей, в которой потерпел неудачу при Хотине, хотя и сохранил контроль над Молдавией. При Османе был подписан Хотинский мирный договор. Обвиняя янычар в своём поражении, Осман планировал осуществить военную реформу, заменив янычарский корпус на другие формирования, составленные из жителей Анатолии. Также Осман собирался перенести столицу из Константинополя (Стамбула) в Бурсу. Пытался предпринимать жёсткие меры по отношению к употребляющим алкоголь. В результате мятежа янычар, спровоцированного Давут-пашой, был свергнут и убит, став первым из султанов Османской империи, убитым своими подданными.