Кто такие табориты и умеренные 15

Табориты - это община в Южной Чехии на горе Табор позднего средневековья. Проповедовалось всеобщее равенство.

Сам документ - це стела висотою в 2, 25 метра з базальту. Вага цієї стели становить цілих 4 тонни. Як вже говорилося, закони були написані в середині XVIII століття до Різдва Христового - в останні роки царювання Хаммурапі. 
Частина лицьового боку і вся задня частина стели складаються із стовпців - законів. Новомосковскются від вершини до її заснування. Стовпи складаються з рядків. На даний момент збереглося 1 638 рядків, хоча спочатку їх було більше. Решта були знищені в результаті руйнування породи. 
Цікаво, але то як був написаний весь текст, натякає на те, що він був поставлений не скільки для того, щоб його могли прочитати (так як написаний він був для цього м'яко кажучи - незручно), а для того, щоб продемонструвати саму волю царя . Потужна стела говорила про те, що це звід законів і з ним потрібно рахуватися. Для безпосереднього застосування законів Хаммурапі використовувалися за до глиняних табличок. 
Схематично весь текст був розділений на 282 параграфа. Кожне словосполучення, яке починалося зі слова «якщо», вважалося окремим параграфом, тобто постанова - окремий закон. 
Закони Хаммурапі слід обробити на вісім різних груп:
• Відправлення правосуддя;
• Охорона майна царських людей, общинників, храму і в кінці кінців, самого царя;
• Захист власності, яку отримали від царя за вірну службу;
• Різні операції з нерухомістю;
• Комерційні операції і торгівля;
• Спадкове і сімейне право;
• Злочини проти людей;
• Комерційні операції з рухомим майном;
Документ також дає чіткі дані про поділ суспільства. Дотримуючись нього, воно поділялося на три стани: вільні громадяни, царські люди і звичайно ж, раби. 
Звичайно, можна ще довго говорити про кожну групу законів і на це пішло б ще кілька годин, як мінімум. Але прийшов час зробити висновки.
Закони Хаммурапі, як ми дізналися - один з найважливіших правових документів в світовій історії. І навіть більше того, він швидше за все - перший правовий документ. Його роль величезна: він дозволяє зрозуміти, що ж з себе представляло суспільство Месопотамії, якими законами вони керувалися, які ролі були відведені кожному стану тощо.

Это монашеский орден Римско-католической церкви, основанный Игнатием Лойолой (1491-1556) и утвержденный Папой Римским Павлом III в 1540 году.

В орден принимались люди здоровые, с хорошими умственными и по возможности "хорошего происхождения", с приличным состоянием. После предварительного краткого приемного срока принимаемый (новиций) проходил двухлетний испытательный искус (новицитат). После искуса он становился "светским коадьютором" ("сотрудником") или, если он обнаруживал учеником (схоластиком). В последнем случае он поступал в определенную школу, где в течение 10 лет изучал философию и богословие, проходил учительскую практику, после чего становился священником, а затем, дав три обета — бедности, целомудрия, послушания — делался "духовным коадьютором". Однако лишь после принесения последней, четвертой, присяги на безусловную верность Папе он становился действительным членом ордена.

Орден был построен на принципах единоначалия и строгого централизма, безусловного повиновения воле старшего и железной дисциплины.

В XVI веке иезуиты утвердились не только в европейских государствах, но проникли в Индию (с 1542), Японию (с 1549), Китай (с 1563), на Филиппины (с 1594). Орден активно участвовал в колонизации Азии, Африки, Южной Америки.

XVI и XVII века были эпохой расцвета могущества и богатства ордена; он владел богатыми поместьями, массой мануфактур.

Педагогическая деятельность иезуитов основателем ордена Игнатием Лойолой была выдвинута как одна из главных задач ордена. Так, в 1616 году насчитывалось 373 иезуитских коллегиума, а к 1710 году их число возросло до 612. В XVIII веке в руках иезуитов находилось подавляющее большинство средних и высших учебных заведений Западной Европы.

В 1773 году орден ликвидирован папой Климентом XIV (булла Dominus ас Redemptor). В 1814 году орден восстановлен для борьбы против рабочего движения и социализма, перед ним была поставлена задача борьбы с революцией.

Многие иезуиты занимались исследованиями в области естественных наук. Из этих ученых наиболее известны палеонтолог Пьер Тейяр де Шарден, философ и писатель Пьер Биго.

В 1971 году орден иезуитов насчитывал около 34 тысяч членов, 8,5 тысячи — в США. В руках иезуитов было свыше 1300 газет и журналов, многие высшие и средние учебные заведения. В 2010 году число иезуитов во всем мире составило 18 тысяч 266 человек.