Как написать сообщение по легенде о происхождении царя кира?

Когда гибнет и рассыпается огромная держава, подобная ассирийской, то на её месте возникают другие державы и уже они набирают силу. так всё двуречье покорилось вавилонскому царю, под его власть отошли захваченные финикийские города, а так же сирия и палестина. иерусалим не выдержал осады вавилонян: храм соломона, которому поклонялись израильтяне, был разрушен, а жители уведены в рабство в вавилонию. вавилон стал крупнейшим городом западной азии, в который стекалось богатство со всех завоёванных земель. вавилонское царство стало почти таким же огромным, как прежде ассирия.на западе полуострова малая азия находилось богатейшее лидийское царство. песок его рек был золотоносным, потому богатство лидийского царя крёза, вошло в поговорку. не случайно, что именно в лидии в 7-м веке до нашей эры впервые начали чеканить первую в мире монету ‘ это был сплав золота и серебра.третьим великим государством после распада ассирии была мидия (ударение на первый слог). при всей обширности царства в нём не было жёсткого единовластия. одним из самых непокорных племён на территории мидии ‘ были персы, жившие на земле рядом с персидским заливом.тяжёлая поступь персидских завоеваний. и восстало племя персов против царя мидии, и разгромили мидийцев. а предводитель персов кир, стал властелином огромного царства.но не остановился на этой победе кир. с великим множеством конных лучников он двинулся на лидию и осадил царя крёза в его столице ‘ городе сарды (ударение на первом слоге). эта победа над крёзом принесла ему несметное богатство.но и победа над крёзом не утолила жажды власти кира. он двинул свои войска на вавилонию. победив царевича валтасара, кир подступил к стенам самого вавилона и осадил его. жители хорошо укреплённого города, могли выдержать долгую осаду, так как город имел огромные запасы продовольствия. персы не привыкли брать города, не умели штурмовать крепости. но кир был великим военным стратегом. видя, что через город течёт река, он велел выкопать канал и отвести воды реки в другое русло. по обмелевшему руслу евфрата персы вошли в 538 году до нашей эры в город вавилон. кир отпустил евреев в их родной город иерусалим и разрешил им снова построить храм бога яхв

Наприкінці XIV - на початку XV ст. у Чехії, яка входила до складу Священної Римської імперії, у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин та національним гнобленням з боку німецьких колоністів у політичному й економічному житті країни загострились класові та національні суперечності. Загальне невдоволення чехів викликала привілейована католицька церква - найбільший землевласнику країні. Обурення чехів виявилося в гуситському русі- антифеодальному, національно-визвольному й антикатолицькому, ідейним натхненником якого був Ян Гус, професор Празького університету.

Спалення Яна Гуса 1415 р. у Констанці за рішенням церковного собору як єретика спричинило вибух гніву чехів. На народних зібраннях проповідники закликали мечем боронити "правду Божу". 1419 р. ремісники і міські низи Праги розгромили католицькі церкви і будинки німецьких патриціїв та вигнали їх з міського магістрату. Те саме сталося й в інших містах. Претензії німецького імператора Сигізмунда І, якого чехи ненавиділи за спалення Яна Гуса, на чеський престол посилили в Чехії антинімецькі та антипапські виступи.

Чеські бюргери і рицарі утворювали крило чашників. Вони вимагали "дешевої" національної чеської церкви і причастя з чаші (звідси їхня назва), виступали за збереження феодального ладу. Опорою чашників була Прага, а ідеологами - університетські магістри.

Табір реакції (великі феодали, католицька церква і німецькі патриції) намагався зберегти свої привілеї за до організованих Папою Римським та імператором Сигізмундом І хрестових походів. Упродовж 1420-1431 рр. відбулося 5 хрестових походів проти гуситів (усі вони зазнали поразки). Армія гуситів, керована талановитим полководцем Яном Жижкою, швидко пересуваючись на возах у супроводі легкої артилерії, успішно громила важку рицарську кінноту.

З 1427 р. гусити здійснили кілька великих походів проти ворогів і дійшли до Балтики. Папа і Сигізмунд І, переконавшись, що зброєю рух гуситів не придушити, 1433 р. погодилися на помірковані умови чашників (Празькі статті). Останні, зрадивши таборитів, об'єднались з колишніми ворогами і 1434 р. під Ліпанами розгромили армію таборитів.

У гуситських війнах епізодично брали участь українці. Так, волинський князь Федір Острозький зі своїм загоном кілька років підтримував гуситів. У документах, що стосуються руху, є відомості про "русняків" із Львівщини і Закарпаття.

Наприкінці XIV - на початку XV ст. у Чехії, яка входила до складу Священної Римської імперії, у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин та національним гнобленням з боку німецьких колоністів у політичному й економічному житті країни загострились класові та національні суперечності. Загальне невдоволення чехів викликала привілейована католицька церква - найбільший землевласнику країні. Обурення чехів виявилося в гуситському русі- антифеодальному, національно-визвольному й антикатолицькому, ідейним натхненником якого був Ян Гус, професор Празького університету.

Спалення Яна Гуса 1415 р. у Констанці за рішенням церковного собору як єретика спричинило вибух гніву чехів. На народних зібраннях проповідники закликали мечем боронити "правду Божу". 1419 р. ремісники і міські низи Праги розгромили католицькі церкви і будинки німецьких патриціїв та вигнали їх з міського магістрату. Те саме сталося й в інших містах. Претензії німецького імператора Сигізмунда І, якого чехи ненавиділи за спалення Яна Гуса, на чеський престол посилили в Чехії антинімецькі та антипапські виступи.

Чеські бюргери і рицарі утворювали крило чашників. Вони вимагали "дешевої" національної чеської церкви і причастя з чаші (звідси їхня назва), виступали за збереження феодального ладу. Опорою чашників була Прага, а ідеологами - університетські магістри.

Табір реакції (великі феодали, католицька церква і німецькі патриції) намагався зберегти свої привілеї за до організованих Папою Римським та імператором Сигізмундом І хрестових походів. Упродовж 1420-1431 рр. відбулося 5 хрестових походів проти гуситів (усі вони зазнали поразки). Армія гуситів, керована талановитим полководцем Яном Жижкою, швидко пересуваючись на возах у супроводі легкої артилерії, успішно громила важку рицарську кінноту.

З 1427 р. гусити здійснили кілька великих походів проти ворогів і дійшли до Балтики. Папа і Сигізмунд І, переконавшись, що зброєю рух гуситів не придушити, 1433 р. погодилися на помірковані умови чашників (Празькі статті). Останні, зрадивши таборитів, об'єднались з колишніми ворогами і 1434 р. під Ліпанами розгромили армію таборитів.

У гуситських війнах епізодично брали участь українці. Так, волинський князь Федір Острозький зі своїм загоном кілька років підтримував гуситів. У документах, що стосуються руху, є відомості про "русняків" із Львівщини і Закарпаття.