Освiта в україні при микитi сергійовичi хрущовi (1953–1964) рокiв

1. У 1953-1964 Микита Сергійович Хрущов був першим секретарем ЦК КПРС.

За часів Хрущова М.С. було розпочато не одну реформу освітнього простору. У потугах до змін зачіпалися різні сфери життя дитсадків, шкіл та вищих і середніх навчальних закладів країни. Проте, з усіх реформ найбільш вагомою була політехнізація навчання. Тому її вважають основоположною освітньою реформою тієї доби, яка знайшла своє відображення у Законі про освіту 1959 року.  

З метою наблизити навчання до виробництва 1958 року розпочато реформу середньої школи. Термін навчання збільшився з 10 до 11 років. Починаючи з 9-го класу, учні два дні на тиждень мали опановувати виробничі спеціальності безпосередньо на фабриках, заводах, у радгоспах. Реформу проводили нашвидкуруч, без глибокого вивчення справи, без достатнього фінансування.

Окреме місце у переліку освітніх реформ мало питання «мовної реформи» часів Хрущова. Процес «українізації»  пройшов декілька періодів: початковий січень — червень 1953 р.; основний 1953—1957 рр.; період вересень 1957—1964 рр..

Під час першого періоду розвитку проблеми (січень — червень 1953 р.) мали місце:

• зниження мовної грамотності як студентів, так і співробітників  не стільки як результат русифікаторської політики, скільки як складова загальної неграмотності.

• вживання суржику та переходу на мову співбесідника.

• політика подвійних стандартів із боку центральної влади, яка одночасно визнавала засміченість української мови та просувала сталінські ідеї схрещення мов і культур.

• Освітяни ставали активними пропагандистами значущості російської мови у лекційних курсах, пропагандистській роботі та у публікаціях у пресі.

• у вищій школі траплялись періодичні спалахи занепокоєння статусом української мови у школах республіки.

• якщо якась «боротьба» за мову і була, то вона була скоріше демагогічною: починання залишалися лише на папері чи у коментарях, до активних дій справа так і не доходила.

У наступний період (червень 1953 — грудень 1954 рр.) помічені:

• наявність у державі та у колективі педагогів вишів двох орієнтирів: до розширення вжитку української мови та до збереження позицій російської у повсякденному спілкуванні.

• Посиленню інтересу до рідної мови сприяло залучення викладачів до загальнодержавних проектів вивчення та відродження діалектів, говорів української мови.

• запровадження єдиного мовного режиму у вишах з часом агресивною апробацією технологій подібної українізації колективів.

• поява перших центрів спротиву українізації навчального процесу.

• конфлікт ентузіазму «українізаторів» і матеріально-методична незабезпеченість української школи.

Період «відродження» (1956 — вересень 1958 рр.) позначено:

• початком відкритого висловлювання позиції з приводу українізації вищої школи.

• розширенням простору мовного конфлікту: мовна проблема вийшла з мікрорівня (рівня замкненої групи, колективів педінститутів) на мезорівень (рівень міст та областей).

• появою так званої «просторово-часової відчуженості» російськомовних (вони не створювали проблеми, допоки не створювали проблем їм самим).

• Стійкість «українізації» забезпечувалась наявністю міністерського контролю за процесом та створенням паритетності української та російської мов без ескалації їх протистояння як на рівні вишів, так і у владних колах.

Останній період (вересень 1958—1964 рр.) попри помітні плоди українізації вищої школи у підвищенні рівня української мови фізико-математичних, природничих та ідеологічних дисциплін, розпочався з реверсним ходом держави у мовній сфері:

• почалася прихована русифікація освіти,

• переростання державної політики «єдиного мовного режиму» у політику «єдиної перспективної мови».

• відновлення проблеми україномовних шкіл та класів міст для баз практики студентів.

• мав місце процес апробації на міцність «мовної стійкості» українців. Йому були властиві виступи педагогів проти ініціатив уряду зі зросійщення школи, прилаштування педагогічними колективами державних ініціатив з політехнізації навчання для поширення ідеї української вищої школи.

• поява «мовного екстремізму» до російськомовних текстів у підручниках та лекціях з боку частини викладачів вишів

• поодинокі акції демонстрації протидії українській вищій школі з боку молоді.

1.Причиной тому послужило увелечениет норм

хараджа и широкое использование принудительного труда населения.

2.Он прибыл в Хорасан и обратился к населению с призывом поддержать

истинных потомков Пророка.

3.В результате восстания было свергнуто направление омейядов

и к власти пришла династия Аббасидов.

4.Несмотря

на сопротивление, в середине VIII века Мавераннахр

в качестве одной из важнейших областей окончательно

входит в состав арабского халифата. Центральная власть

до 749 года была в Дамаске, затем разместилась в Багдаде.

В управлении государством халиф пользовался

вазира ул-вузаро (великого визиря). Амир ул-умаро был

лицом, ответственным за военное дело. Вопросы государственного

значения халиф рассматривал на совете - девон

ад-даре. Девон ад-дар разделялся на три основных девана

(совета): деван ал-машрик, деван ал-магриб и деван

ал-харадж. Вопросы, касающиеся Мавераннахра, рассматривались

на деван ал-машрике.

5.? (я не знаю не помню

Разрушение производительных сил;

Упадок городов и городской культуры. Разрушены города и селения, дворцы и мечети. По свидетельству Марко Поло (XIII в.) после установления монгольского господства городам не разрешалось «иметь стены и ворота, дабы не могли препятствовать вступлению войск»;

Упадок земледелия и ремесла.

Разрушены ирригационные системы, вытоптаны земледельческие оазисы, заброшены обработанные поля.

Тысячи мастеров-ремесленников были угнаны в рабство;

Демографический кризис;

Массовое истребление людей, население голодало;

Притормозило завершающий этап формирования казахской народности;

Упадок духовной культуры. Например, в г.Отраре была сожжена вторая библиотека в мире;

Покоренное население облагалось тяжелыми податями и повинностями. Монголы ввели более 20 видов налогов;

Население обязано было поставлять ратников для монгольского войска;

Население обязано было по особым ярлыкам предоставлять проезжающим ханским гонцам, чиновникам, купцам — транспорт, жилище и продовольствие;

На население возлагалось обязанность снабжать одеждой, продовольствием и скотом стоявшие в данной местности монгольские военные отряды;

Надолго задержало экономический и культурный прогресс народов покоренных ими стран.