Прочитайте текст и ответьте на вопросы. в 70-80-е гг. xiv в. против могулистана эмир тимур совершил около десятка грабительских набегов. к концу 80-х гг. сложился политический союз правителей могулистана и ак орды против тимура. в ответ на объединение сил против него тимур предпринял два наиболее тяжелых для коренного населения казахстана по своим последствиям грабительских похода: в 1389 г. - в могулистан и в 1390-1391 гг. - в ак орду и золотую орду. в результате изнурительной борьбы с агрессией тимура могулистан распался на уделы. хан могулистана кызыр-кожа (1380-1399) вынужден был признать себя вассалом тимура. в первой половине xv в. усилилась раздробленность, и тимуриды продолжали притязать на семиречье и кашгарию. положение при сыне кызыр-кожи мухаммед хане (1408-1416 при нем могулистан стал независимым от тимуридов, удалось вернуть земли в долинах р. чу и таласа. в первой половине xv в. на восточные рубежи могулистана начались набеги ойратов - западной части монголов (в среднеазиатских источниках они назывались - калмаками). борьбу с ними организовал уаис-хан (1418-1428). он вынужден был перенести свою ставку из турфана в г. в семиречье. какими были взаимоотношения могулистана с соседними государствами и племенами? опишите характер взаимоотношений с соседними государствами и племенами.

ну я не знаю это правильно или нет так что да.....

  Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія

Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).

Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.

 

Монгольское завоевание оказало влияние и на общественные отношения в завоеванных землях. В скотоводческих регионах законсервировались раннефеодальные отношения. Однако монголы заимствовали у тюркских народов систему икту, вакуф, мильк и другие. 

Главным же последствием на первом этапе завоевания стало разделение родственных тюркских народов в рамках новых административных границ, что привело к разобщенности населения в этническом, хозяйственном, культурном плане. 

К положительным последствиям можно отнести постепенное преобладание интеграционных процессов на втором этапе, введение централизованной власти. 

Значительная часть населения эмигрировала за пределы родины от чужеземцев. Большой процент эмигрантов составили кипчаки, за пределами родины не затерявшиеся, сумевшие адаптироваться в новых, кардинально отличавшихся от степных условиях. К концу XIII века население Каира достигло 1 миллиона человек, в основном за счет эмигрировавших тюрков, деятели культуры, науки из городов бежали в Делийский султанат, ставший к середине XIII века одним из центров мусульманской культуры. Именно они пришли к власти в Египте, Делийском султанате, заняли видные посты при правителях Ирана, Закавказья и так далее. 

Монгольское завоевание стало огромным потрясением для народов, населявших Казахстан, однако это этап исторического развития, который пережила наша земля на пути к созданию казахской государственности.