А) цель внешней политики 1939-1941 годб) фамилия наркома по иностранным делам в 1939-1941 годах.в) содержание акта о ненападении и секретного протокола 1939-1941 год. г) реализация секретного протокола 1939-1941 год.

А) фотка1+одна из целей 1939 внешней политики СССР: сближение с Германией
Б) Литвинов, Молотов, Потёмкин, Вышинский
В) Фото2, 3, 4
Г) ‍♀️

Відповідь:

Повстання 1637-1638 рр.

Невдовзі після страти І.Сулими уряд Речі Посполитої відбудував Кодак,

а потім почав “очищати” реєстр Війська Запорізького від бунтівників. Це і

стало приводом до нового повстання, керівником якого був спочатку полковник

реєстровів Павло Михнович Павлюк (Бут) . Це повстання охопило Лівобережну та

Правобережну Україну. Селяни швидко вливались у ряди повстанців, громили

своїх панів. На початку червня 1637 року Павло Бут разом з повсталими

нереєстровцями захопив у Корсуні артилерію і перевіз її на Січ. 3 липня

1637 року на раді в Каневі Павлюк виступив з програмою боротьби проти

польської шляти за фактичне відокремлення від Речі Посполитої козацьких

земель, починаючи від Києва до пониззя Дніпра. Після ради Павлюк послав на

Лівобережну Україну 3 тис. загін під командуванням Павла Скидана та Семена

Биховця, який зайняв Переяслав і заарештував старшин-зрадників. Незабаром

загони повстанців оволоділи Черкасами, Корсунем, Білою Церквою, взяли під

контроль велику територію на Подніпров‘ї та Лівобережній Україні, і скрізь

до них приєднувалися селяни та міська біднота. Сам коронний гетьман Микола

Потоцький, мусив визнати, що на Україні “все до останнього покозачилося… тут

як хлоп, то й козак”.

Першу битву біля Сахнового мосту через Рось повстанці виграли, але 16

грудня 1637 року вони були обложені карателями М. Потоцького під Кумейками

(між Черкасами та Каневом) . Зав‘язалася жорстока битва. Повстанці успішно

відбили 3 штурми, виявивши неабияку мужність. Лише під час четвертого

штурму карателям пощастило, бо їм вдалося підпалити козацькі вози з

порохом. Розлігся страшний вибух, який вніс сум‘яття в ряди повстанців.

Частина з них втекла, а частина, якою командував Дмитро Гуня, знов укріпила

табір і під прикриттям ночі розпочала організований відступ. Потоцький не

насмілився їх наздоганяти, а через 2 дні рушив проти загонів Павлюка і

зумів їх оточити під Боровицею в 100 км від Кумейок. Під час облоги

карателі розпочали переговори про мир. 24 грудня 1637 року повстанці

вирішили припинити опір, але їхні вожді всупереч обіцянкам були

заарештовані і відправлені у Варшаву. Там, у лютому 1638 року Павлюк був

страчений. Скидан і Гуня пробилися на чолі невеликого загону на Запорожжя.

Тим часом карателі заливали кров‘ю всю Україну. За Ординацією 1638 року

значно урізалися права реєтрового козацтва. Вцілому Ординація 1638 року

була спрямована проти інтересів народних мас і породила нову хвилю протесту

на Україні. У відповідь на жорстокі репресії козаки обрали на Січі нового

гетьмана Яцика Острянина, який закликав український народ до продовження

боротьби і почав очищати Подніпров‘я і Лівобережя від карателів. Крім нього

активно діяли такі повстанські керівники, як Д. Гуня, К. Скидан. Однак після

перших успіхів повстанці зазнали поразок ра Лубенщині і під Жовнином (10-14

червня 1638 року) та Старицею (початок серпня 1638 року) . Повстання було

остаточно продушене. Чимало борців за волю полягло зі зброєю в руках, як

Гуня, чимало разом із сім‘ями знайшли притулок на території Слобожанщини,

як Острянин, чимало укрилося на Запоріжжі. 4 грудня 1638 року на Масловому

Ставу під Россю відбулася рада, на якій козаки мусили визнати тяжкі умови

капітуляції. Вогнем і мечем магнатсько-шляхетська Річ Посполита встановила

на Україні “ЗОЛОТИЙ СПОКІЙ”, який однак не міг бути довготривалим і

справді спокійним. Як зазначив сучасний польський дослідник В. Серчик, “ із

плином часу “золотий спокій” все більше нагадував життя біля діжки з

порохом. Вистачило б тільки іскри… ”. І така іскра була викресана через 10

років…

Пояснення:

Октя́брьская революция[2][3] (полное официальное название в СССР — «Вели́кая Октя́брьская социалисти́ческая револю́ция»[2]; иные названия, получившие распространение в историографии: Октя́брьский переворот[2], «Октябрьское восстание», «Красный Октябрь», «Великий Октябрь», «большевистский переворот») — социалистическая революция в октябре (по новому стилю — в ноябре) 1917 года, итогом которой стало свержение Временного правительства и установление советской власти, что существенным образом повлияло на дальнейший ход мировой истории. В историографии рассматривается либо как самостоятельное историческое событие, либо как продолжение Февральской революции[2].

Объяснение:

вттт