Найбільший вплив на розвиток середньовічної культури у західній європи мала а.християнська церква.б) світська влада.в.народна культура .г.культурні впливи зі сходу​

Взято с https://studbooks.net/536345/istoriya/razvitie_natsionalisticheskih_idey_nachale

В целом резюмируя обзор особенностей развития национализма в Германии конца 19 - начала 20 вв. можно сделать следующие выводы:

- с образованием Германской империи большое распространение получили идеи национализма, основанные на комплексе религиозных, эзотерических, языческих представлений. Обобщенное название этих течений - Фёлькеше. Разрозненность, разнообразия, а часто и откровенная экзотичность течений, тем не менее, не скрывала общей их основы: превосходство арийской расы над прочими, ее мессианское предназначение, необходимость национального очищения, строительства сильного милитаристского государства;

- в развитии Фёлькеше немецкие историки выделяют два этапа: аморфные течения конца 19 в. и их быструю структуризацию на рубеже века двадцатого. Если до этого момента речь шла о небольших «кружках» по интересам, то с начала 20 в. начинают образовываться союзы и ассоциации численность которых достигала десятков тысяч человек;

- следует отметить, что этот период немецкой истории характерен не только ростом немецкого самосознания, но и бурным развитием культуры, науки и философии, индустриализацией страны, развитием промышленности. Первая мировая война закончилась крахом Германской империи и образованием Веймарской республики. Государство получило исключительный шанс на демократизацию и строительство нового государства, но общественное сознание оказалось не готово к демократии. Спустя всего полтора десятилетия Германия погрузится в мрак нацизма, общенациональная идеология обратится в античеловеческую государственную модель и идеологической основной этой модели выступит немецкий национализм.

Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії аналогічні процеси відбувалися в північно-східній частині Африки, де складалася давньоєгипетська цивілізація. Територія сучасного Єгипту була заселеною ще за часів палеоліту. У ту добу Північна Африка була величезним степовим простором, тоді як Європа лежала скута льодовиками. До часів виникнення давньоєгипетської цивілізації, тобто за 4 тис. рр. до н. е., клімат різко змінився, перетворивши вузьку долину Нілу із заболоченою дельтою на оазис, з усіх боків оточену пустелями. її основна територія не була великою - лише 50 тис. кв. км. Грецький історик і мандрівник Геродот у V ст. до н. е. назвав Єгипет "подарунком Нілу". І дійсно, жоден інший географічний фактор не мав такого фундаментального впливу на формування єгипетського ладу життя й історії, як Ця велика ріка. З озер центральної Африки бере початок Білий а з гір Ефіопії - Блакитний Ніл, які зливаються в Хартумі і линуть разом на північ, де дельта приводить їх у Середземне море. На відміну від Тигру в Месопотамії вода рідко приносила смерть і руйнування, а, насамперед, діяла як сила творення. Єгиптяни ніколи не боялися своєї великої ріки так, як боялися своїх великих Рік жителі Межиріччя.